Казка про поросятка Робінзона

Дорiжка, що вела з «Там-де-Кнур» до мiста, перетинала багато полiв – червона протоптана стежка в невисокiй зеленiй травi, в якiй ряснiли ромашки. А коли стежка переходила з одного поля на друге поле, там обов’язково був перелаз у виглядi сходiв, по яких треба було перебиратися через живоплiт.

– Це не я занадто товста, це перелази занадто вузькi, – сказала тiтонька Роха тiтоньцi Брьосi. – Ти б змогла через них протиснутися, якщо я залишуся вдома?

– Я точно не зможу! Я вже два роки, як не можу, – вiдказала тiтонька Брьоха.

 – Жахливо, це так жахливо з боку вiзника, що вiн перевернув свою ослячу упряжку якраз напередоднi базарного дня. І що тепер робити з яйцями по два двадцять за дюжину? І що ти скажеш, скiльки ж це треба чимчикувати в обхiд по шляху, замiсть того, щоб пройти навпрошки через поля!

– Чотири милi, це якщо в один кiнець, – зiтхнула тiтонька Брьоха. – А я тепер перу останнiм шматком мила. І все-таки, як же нам скупитися? Вiслюк каже, що вiзок вiдремонтують тiльки за тиждень.

– А як ти гадаеш, ти не протиснешся через перелази, якщо пiдеш до обiду?

– Нi, не протиснуся, я мiцно застрягну, i ти також застрягнеш, – промовила тiтонька Брьоха.

– А що ти думаеш, чи могли б ми ризикнути… – почала тiтонька Роха.

– Ризикнути вiдправити Робiнзона по стежцi до Стiмута? – закiнчила тiтонька Брьоха.

– Кувi, кувi, кувi! – вiдгукнувся Робiнзон.

– Менi б не дуже хотiлося посилати його одного, хоча за розмiрами вiн якраз пiдходить.

– Кувi, кувi, кувi! – вiдгукнувся Робiнзон.

– А тут нiчого iншого й не поробиш, – пiдсумувала тiтонька Роха.

Отож Робiнзона посадили у ванну й помили останнiм шматком мила. Його пошкребли, витерли й причепурили, так що вiн виблискував, як нове пеннi. Потiм на нього одягли блакитну блузу та панталони й наказали йти на базар у Стiмутi iз великим кошиком для покупок.

У кошика поклали двi дюжини яець, букет нарцисiв, двi головки цвiтноi капусти весняного урожаю, також там був i обiд для Робiнзона з кiлькох бутербродiв iз повидлом.

Яйця, i квiти, i городину вiн мав продати на базарi, а додому принести рiзнi товари з магазинiв.

– І дивися ж будь обережним у Стiмутi, небоже Робiнзоне. Остерiгайся рушничного пороху, i корабельних кокiв, i фургонiв для перевезення меблiв, i ковбас, i взуття, i кораблiв, i сургучу. Пам’ятай, що треба купити синьку, мило, шерстяних ниток для штопання – i що там ми ще хотiли? – сказала тiтонька Роха.