Казка про поросятка Робінзона

– Шерстянi нитки, мило, синька, дрiжджi – що ми ще хотiли? – сказала тiтонька Брьоха.

– Кувi, кувi, кувi! – вiдповiв Робiнзон.

– Синька, мило, дрiжджi, шерстянi нитки для штопання, насiння капусти – це п’ять, а ще мало бути щось шосте. Було ж покупок на двi бiльше, нiж чотири, бо на кутках його носовичка якраз забракло мiсця для двох вузлiв на пам’ять. Шiсть покупок мало б бути…

– Я згадала! – вигукнула тiтонька Роха. – Це був чай! Чай, синька, мило, нитки для штопання, дрiжджi, насiння капусти. Бiльшiсть з цього ти зможеш купити в крамницi мiстера Мамбi.

Поясни йому про вiзок, Робiнзоне, скажи йому, що ми привеземо випрану бiлизну i побiльше городини наступного тижня.

– Кувi, кувi, кувi! – вiдповiв Робiнзон, вирушаючи в путь iз великим кошиком.

Тiтонька Роха i тiтонька Брьоха стояли на порозi. Вони дивилися, аж поки вiн не пропав iз виду, пройшовши униз по полю й благополучно перебравшись через перший iз численних перелазiв. Коли вони повернулися до своеi роботи по господарству, то розмовляли одна з одною грубо й роздратовано, бо на душi в них було неспокiйно за Робiнзона.

– Краще б ми його нiкуди не вiдпускали. Це все ти зi своею дурною синькою! – проказала тiтонька Роха.

– Ну так, справдi! Синька! Це все твоi шерстянi нитки i яйця! – рохнула у вiдповiдь тiтонька Брьоха. – Ти краще пiди спитай вiзника i його ослячу упряжку, чому вiн не мiг перекинутися в канаву вже пiсля базарного дня?

Глава III

Дорога до Стiмута була неблизькою, навiть якщо йти через поля.

Але стежка весь час збiгала вниз, тож Робiнзон не сумував. Вiн виспiвував свою коротеньку пiсеньку, радiючи погожому ранковi i повискуючи: – «Кувi, кувi, кувi!» Жайворонки теж спiвали високо над головою.

А ще вище на тлi блакитного неба великi бiлi чайки ширяли широкими кругами. Їхнi хриплi крики долинали з вишини до землi вже добре пом’якшеними. Поважнi граки й жвавi галки походжали по левадi помiж ромашок i жовтцю. Ягнята вистрибували й мекали, а вiвця озирнулася на Робiнзона.

– Обережнiше там у Стiмутi, маленька свинко, – застерегла вона по-материнськи.

Робiнзон крокував, аж поки геть не захекався, i йому було дуже жарко. Вiн уже перетнув п’ять широких полiв i подолав стiльки ж перелазiв: перелазiв-сходiв, перелазiв-драбин, перелазiв iз дерев’яних стовпчикiв. Деякi з них були вельми незручними, якщо йти з великим кошиком. Ферми «Там-де-Кнур» уже не було видно, коли вiн обернувся.