На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Шенгенська історія. Литовський роман» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Шенгенська історія. Литовський роман

Автор
Дата выхода
29 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Шенгенська історія. Литовський роман" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Шенгенська історія. Литовський роман" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрей Курков) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали і навіть припустити не могли, чим їм доведеться там займатися. Вони довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе. Вони були молоді й самовпевнені. І поки вони сиділи за столом і очікували на «шенгенську північ», далеко від Пієнагаліса до шлагбаума, який перекриває дорогу на литовсько-польському кордоні, підійшов старий з дерев’яною ногою, який знав Європу як свої п’ять пальців. Він дочекався півночі і, як тільки прикордонники підняли назавжди смугастий шлагбаум, став першим литовцем, який перейшов кордон без пред’явлення паспорта. Перед ним теж лежала далека дорога, а в схованці його дерев’яної ноги вирушили в подорож разом зі своїм власником шість його паспортів. І все на одне ім’я – Кукутіс…
📚 Читайте "Шенгенська історія. Литовський роман" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Шенгенська історія. Литовський роман", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Перед тим як iхати, Ахмед показав молодiй парi навiсну шафку з усiма ключами – вона висiла у коморi iхнього нового службового помешкання з гучною назвою «Gate House». Також Ахмед залишив свою вiзитiвку i копiю пiдписаного контракту.
Зачиняти хвiртку за пакистанцем вони вийшли вдвох. «Моррiс Майнор Тревел» Ахмеда голосно забурчав двигуном, рушив iз мiсця i плавно в’iхав у лiс, сховавшись за деревами за звертаючою праворуч асфальтною дорiжкою.
– Круто! – видихнув Клаудiюс, озираючись на всi боки й оглядаючи доступну поглядовi територiю, на якiй iм тепер треба було жити.
– Зi мною – нi, – усмiхнулася Інгрида. – А ось iз тобою – можна!
Роздiл 27. Земля Заксен
– У нас дуже хорошi дороги, – з жалем казав Кукутiсу кучерявий молодцюватий нiмець, котрий встиг уже розповiсти пiдiбраному по дорозi одноногому мандрiвниковi про те, що торiк добровiльно пiшов на пенсiю, щоб насолодитися плодами своеi аптекарськоi працi.
Нiмець був iз тих людей, котрi беруть попутникiв для спiлкування i при цьому жодних питань пасажирам не задають. Головне – розповiсти попутниковi про себе i про своi проблеми, якщо такi iснують. У Карла, схоже, проблем не було. І Кукутiс слухав його уважно, вдячний за те, що той зупинився i запропонував пiдвезти.
Спiдометр на BMW Карла показував 170 км на годину. І попереду, i позаду iхали машини приблизно з такою ж швидкiстю. Автобан раз по раз повертав то лiворуч, то праворуч.
– Коли в краiнi багато хороших дорiг, люди рiдко зупиняються, щоб роззирнутися довкола, – продовжив Карл пiсля короткоi паузи. – Всiм просто хочеться якнайшвидше кудись доiхати…
– Угу, – кивнув Кукутiс. – Але ж автобан зовсiм не прямий! Та й машини у вас, у Нiмеччинi, добрячi. Майже не ламаються! А це, мабуть, призводить до безробiття серед автомеханiкiв!
Карл вiдiрвав на мить погляд вiд дороги i зиркнув на пасажира дещо спантеличено.
– Нi, автомеханiки у нас всi при дiлi! У нас же цими дорогами не тiльки нiмецькi машини iздять! І французьких повно, i корейських… А декотрi нiмцi зумисне росiйськi «Лади» купують!
– Навiщо? – здивувався Кукутiс.
Нiмець стенув плечима.
– Мабуть, вирiзнятися хочуть, – припустив вiн. І знову скосив цiкавий погляд на мандрiвника.









