Пікнік на льоду

Вона сидiла навпроти, а мiж ii спиною i плиткою стояв i порався бiля свого полумиска пiнгвiн Мишко.

У якусь мить Соня повернулася i перенесла виделкою шматочок пiдсмаженоi картоплi у полумисок пiнгвiну. Пiнгвiн здивовано подивився на дiвчинку i смiшно схилив голову набiк.

Соня розсмiялася. Мишко, постоявши з похиленою набiк головою, знову повернувся до полумиска i з’iв покладений туди шматочок картоплi.

– Йому смакуе! – зрадiло повiдомила Вiкторовi Соня.

Допивши чай, Вiктор одяг Соню i вони поiхали до зоопарку.

На вулицi сiявся снiг, було вiтряно, i вiтер увесь час дув в обличчя. Коли вони вийшли з метро, Вiктор укутав Соню шаликом по самi очка.

За воротами зоопарку висiло оголошення про те, що в зв’язку з зимовими умовами вiдвiдувачi можуть побачити тiльки невелику частину мешканцiв зоопарку.

У зоопарку було малолюдно. Обравши покажчик «тигри», Вiктор повiв Соню по заснiженiй дорiжцi. Пройшли повз вольер, на якому висiв великий щит з намальованою зеброю, а поруч трафаретними буквами подавався опис тварини i ii навички.

– А де звiрi? – запитала, озираючись Соня.

– Далi, – вiдповiв Вiктор i усмiхнувся дiвчинцi.

Вони пройшли повз ще кiлька порожнiх вольерiв зi щитами, що зображували iхнiх недавнiх мешканцiв. Попереду з’явився закритий павiльйон.

Там, у клiтках, за товстим залiзним штахетом сидiли два тигри, лев, вовк i ще якiсь хижаки. Навпроти входу висiло оголошення: «Тварин дозволяеться годувати тiльки свiжим м’ясом i хлiбом».

Вони пройшли вздовж клiток, зупиняючись потроху бiля кожноi.

– А де тут пiнгвiни? – запитала Соня.

– Мабуть, тут нема… – вiдповiв Вiктор. – Хоча, давай пошукаемо, а раптом знайдемо!

Вiн спробував пригадати, де вiн бачив Мишка перед тим, як забрати його з зоопарку. Здаеться, це було трохи далi, за терарiумом i цементним барлогом бурих ведмедiв.

Вони пройшли туди i побачили за штахетом порожнiй глибокий вольер iз замерзлим озером посерединi.

– Ну, от бачиш, iх тут нема… – сказав Вiктор.

– Шкода! – Соня тяжко зiтхнула. – Можна було б привести сюди Мишка, щоб вiн з iншими пiнгвiнами дружив…

– Але бачиш, iнших пiнгвiнiв нема! – повторив, нахилившись, Вiктор.

– А хто тут ще живе? – запитала Соня.

Вони гуляли ще цiлу годину. Подивилися на риб i змiiв, на двох облiзлих шулiк i самотню довгошию ламу.