Добрий ангел смерті

«Що ж, – подумав я, – вперед i з пiснею».

22

Заснув я пiзно вночi, в темрявi, над якою горiли, висвiтлюючи одна одну, зiрки. Пiсок, дещо охоловши, зберiг у собi сонячне тепло. Повiтря, мов ковдра, яку неможливо зняти, теж зiгрiвало мене. Я накрив голову футболкою.

Прокинувся вiд того, що вiдчув бiля обличчя якесь чужорiдне ворушiння. Злякано зiрвав футболку i побачив маленького скорпiона. Рiзко вiдсунувся, мружачись од ранкового сонця. Скорпiон лiниво покрутився на мiсцi й не поспiшаючи зарився в пiсок.

Це ранкове знайомство з мiсцевим тваринним свiтом пiдбадьорило мене краще холодноi води, але вмитися теж не завадило. Я пiшов до моря. Знайшов провальчик, спустився на берег i хлюпнув у обличчя кiлька пригорщей прохолодного брудно-зеленого Каспiю.

Поки було не дуже жарко, я вирiшив, пам’ятаючи вчорашне вiдкриття, використовувати цей час на дорогу, а коли вже пригрiе сильнiше – засiсти в якомусь гротi на березi в очiкуваннi вечора.

Не поснiдавши, я закинув рюкзак на плечi – вiн менi здався навiть важчим, анiж учора. Взяв у руку канiстру i вже зiбрався було йти, як раптом звернув увагу на якiсь слiди на пiску. Важко було зрозумiти природу цих слiдiв, адже пiсок не зберiгав чiтких лiнiй i обрисiв. Але слiди цi пройшлися навколо мiсця моеi ночiвлi. Я подивився на слiди, якi сам залишав на пiску – те ж саме. Пройшовся вздовж своiх слiдiв до моря i побачив, що паралельно iм метрiв за два—три такий же ланцюжок слiдiв опускався на берег по сусiднiй ущелинi.

Спантеличений, я прислухався до навколишньоi тишi, але було тихо, кришталево тихо.

Знизавши плечима, але все ще думаючи про цi слiди, я вирушив у дорогу.

Сонце пiднiмалось i вже починало обпiкати мене, проникаючи навiть крiзь накинуту на голову футболку. Вдалося менi пройти кiлька кiлометрiв, не бiльше. Розумiючи, що ризикувати, граючись iз сонцем пустелi, не варто, я спустився до моря i присiв на прибережний камiнь.

Я поснiдав, випив води з канiстри. Скупався в морi – чомусь учора менi це не спало на думку, а сьогоднi, похлюпавшись у прохолоднiй водi, я дiстав масу задоволення. І висох за якiсь кiлька хвилин, пiднявшись на плато. А висохши, знову спустився до каменя. Сидiв на ньому, стежачи за горизонтом i чекаючи вечора.