На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Ключі Марії» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Ключі Марії

Автор
Дата выхода
01 февраля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Ключі Марії" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Ключі Марії" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрей Курков) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.
📚 Читайте "Ключі Марії" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Ключі Марії", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Тому i стало так багато довгожителiв у краiнi з поганою екологiею i безнадiйною медициною! Тому твоему стариганевi й виповнилося сто вiсiм рокiв! Тому його i немае вдома, а листи усе йдуть i йдуть! Вiн у Грецii! Вiн у тiй Грецii! – Адiк тицьнув пальцем в небо за вiкном кухнi.
– Ну дочка ж його жива, – Бiсмарк перейшов на примирливий тон. – Може, ти хочеш з нею зустрiтися i поговорити? Вона, правда, за словами внучки, усiх матом посилае!
– Ну, то й мене пошле! – швидко вiдповiв Адiк. – Я не харизмат.
– Спiвчуваю, – усмiхнувся Бiсмарк.
– Не треба! Це жити не заважае. Краще скажи, чи ти там окрiм листiв що-небудь нарив?
– Все пiд замком у кабiнетi, а ключ вiд замка в тiеi бабусi, яка усiх матом посилае. До речi, до них уже приходили i просили архiви i щоденники. Бабуся усiх послала.
– А ти з ким говорив?
– З правнучкою.
– А якщо через неi? Якщо iй айфон пообiцяти?
– А за якi бабки я iй айфон куплю? – обурився Олег.
– Я не сказав купити, я сказав пообiцяти! – Адiк пiдкреслив думку пiднятим вгору вказiвним пальцем.
– Можу завтра! Пiсля роботи.
– А ти що, сьогоднi на роботу ходив? – здивувався Адiк. Бiсмарк заперечливо мотнув головою. – Треба звiльнятися, – вираз Адiкового обличчя споважнiв. – Там нам бiльше нема що ловити.
– Ти теж звiльнятимешся з мерii? – запитав Олег.
– Я вже звiльнився. Менi ж тiльки iх «корочка» була потрiбна.
Бiсмарк тим часом дiстав список з прiзвищами i адресами археологiв, вирiшивши вибрати найближчу до свого дому адресу для завтрашнього походу. На Липськiй вiн уже побував. Тепер залишалися Межигiрська, Оболонська набережна i бульвар Перова. «Що ж вони так урозкид оселилися! – думав Бiсмарк, перестрибуючи поглядом з рядка на рядок. – Чому б ото iм не жити в одному будинку для всiх археологiв?! Адже письменники у той час жили у будинках письменникiв, композитори i ученi в будинках для композиторiв i вчених! А археологiв он як розкидало по Киеву!»
Вiн похитав головою услiд своiм думкам.







