Ключі Марії

 – Тому i стало так багато довгожителiв у краiнi з поганою екологiею i безнадiйною медициною! Тому твоему стариганевi й виповнилося сто вiсiм рокiв! Тому його i немае вдома, а листи усе йдуть i йдуть! Вiн у Грецii! Вiн у тiй Грецii! – Адiк тицьнув пальцем в небо за вiкном кухнi.

– Ну дочка ж його жива, – Бiсмарк перейшов на примирливий тон. – Може, ти хочеш з нею зустрiтися i поговорити? Вона, правда, за словами внучки, усiх матом посилае!

– Ну, то й мене пошле! – швидко вiдповiв Адiк. – Я не харизмат.

Мене i без приводу посилали. Просто так!

– Спiвчуваю, – усмiхнувся Бiсмарк.

– Не треба! Це жити не заважае. Краще скажи, чи ти там окрiм листiв що-небудь нарив?

– Все пiд замком у кабiнетi, а ключ вiд замка в тiеi бабусi, яка усiх матом посилае. До речi, до них уже приходили i просили архiви i щоденники. Бабуся усiх послала.

– А ти з ким говорив?

– З правнучкою.

– А якщо через неi? Якщо iй айфон пообiцяти?

– А за якi бабки я iй айфон куплю? – обурився Олег.

– Я не сказав купити, я сказав пообiцяти! – Адiк пiдкреслив думку пiднятим вгору вказiвним пальцем.

 – Гаразд! Подумай про правнучку, а що там з iншими адресами? Коли по них пiдеш?

– Можу завтра! Пiсля роботи.

– А ти що, сьогоднi на роботу ходив? – здивувався Адiк. Бiсмарк заперечливо мотнув головою. – Треба звiльнятися, – вираз Адiкового обличчя споважнiв. – Там нам бiльше нема що ловити.

– Ти теж звiльнятимешся з мерii? – запитав Олег.

– Я вже звiльнився. Менi ж тiльки iх «корочка» була потрiбна.

А просиджувати за п’ять тисяч гривень в мiсяць? Нi, це не для мене.

Бiсмарк тим часом дiстав список з прiзвищами i адресами археологiв, вирiшивши вибрати найближчу до свого дому адресу для завтрашнього походу. На Липськiй вiн уже побував. Тепер залишалися Межигiрська, Оболонська набережна i бульвар Перова. «Що ж вони так урозкид оселилися! – думав Бiсмарк, перестрибуючи поглядом з рядка на рядок. – Чому б ото iм не жити в одному будинку для всiх археологiв?! Адже письменники у той час жили у будинках письменникiв, композитори i ученi в будинках для композиторiв i вчених! А археологiв он як розкидало по Киеву!»

Вiн похитав головою услiд своiм думкам.

І раптом щось його немов укололо! Вiн ще раз уважно перечитав список, не звертаючи уваги на Адiка, що вирiшив перевiрити на своему смартфонi пошту. «Клейнод Вiталiй Петрович» – третiй у списку археолог, що мешкав на Межигiрськiй, притягнув увагу Бiсмарка.