На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Ключі Марії» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Ключі Марії

Автор
Дата выхода
01 февраля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Ключі Марії" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Ключі Марії" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрей Курков) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.
📚 Читайте "Ключі Марії" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Ключі Марії", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Олег рвучко розчинив дверi до кiмнати, щоб голосно привiтатися i розпитати, але так i завмер, побачивши, що Рiна спить. Спить, як янголятко, пiд ковдрою на його канапi, залишивши одяг на крiслi.
Тихенько прихиливши дверi, Олег пiшов на кухню. За вiкном посвiтлiшало. Мабуть, закiнчився дощ.
Вiн вийняв з кишенi вкраденi з листи. Проглянув iх. Абсолютно однаковi, з однаковими адресатом i вiдправником, вони вiдрiзнялися тiльки датами на поштових штемпелях. Останнiй датувався двадцять дев’ятим листопада 2017 року.
– Ну що ж, – видихнув, посмiхаючись, Олег. – Вдамо, що вони адресованi менi.
«Шановний Георгiю Георгiйовичу!
Ваше мовчання мене дивуе! Якщо ви не можете занести самi, пришлiть дочку! Інакше Вiталiй Петрович помре i його смерть буде на Вашiй совiстi!
Ігор»
Текст був надрукований не на принтерi. Втиснутi в папiр букви здивували Олега. Вiн провiв пальцями по зворотному боцi листа, вiдчув рельеф лiтер. Зрозумiв, що лист друкували на старомоднiй машинцi. Задумливо зiтхнув i вiдкрив наступний конверт, датований вереснем 2017-го.
«Довго ж цей Вiталiй Петрович не помирав, – подумав Бiсмарк. – Напевно, i в iнших конвертах, що залишилися на столi, таке ж послання. Недаремно Польський попросив доньку не пересилати йому в Грецiю це смiття!»
Дзвiнок в дверi змусив Олега озирнутися.
– Привiт! – завзятим пiонерським голосом крикнув Адiк, заходячи в коридор.
– Тихiше, – Олег приклав палець до губ.
– Одна чи з братом? – пожартував Адiк, але вже тихiше.
Олег не вiдповiв. Мовчки почекав, поки гiсть роззуеться, i повiв його за собою на кухню.
– Це що у тебе? – зацiкавився Адiк, побачивши розкритi конверти i розгорнутi листи.
– На, читай! – простягнув йому одне з послань. – З квартири археолога принiс. Там ще чимало таких залишилося. Вони всi однаковi. Та сiдай уже.
– Ти що, дiйсно думаеш, що вiн живий i живе в Грецii? – вiдклавши прочитаний листок на стiл, Адiк втупився Бiсмарку в очi.
– Так, – вiдповiв Олег i почув у своему голосi нотку невпевненостi. – Думаю, це можна перевiрити. Щоб упевнитися.
– А ти знаеш, як зараз тисячi розумних людей виживають? Дуже просто! Бабуся-дiдусь померли, вони iх таемно поховали без довiдки про смерть i вiнкiв з надгробками! І продовжують отримувати iхнi пенсii! – Адiк зробив паузу, стежачи за виразом Олегового обличчя.







