18+: Парафрази й переклади. Книга 2

Я буду ощасливлений судьбою,

Коли зайдеш жоною до покою.

Дiвчи?на прихилилась до одвiрка:

– Прибий, мiй любий, вухо до дверей,

Щоб я була тобi рабиня вiрна,

Роби, як заповiв iще Мойсей.

Цар наказав: – Несiть мерщiй до мене

Пiдвiски iз карбункулiв черлених!

Сам одягнув коштовностi коханiй:

– Належу я тобi, а ти менi! —

Й повiв в бенкетну залу без вагання,

Де друзi й пiдданi вклонилися до нiг.

8

Сiм днiв мигцем минуло з того ранку,

Як Соломон в палац привiв коханку,

Прекрасну Суламiф.

Для них обох не мали берегiв.

Цар дарував коштовнi речi милiй

Й про кожен камiнь дивнi речi вiв.

Мав Соломон багатства незлiченнi —

Готовий все вiддати нареченiй.

На пальцi нiг струнких у черевичках

Володар перснi нiжно нанизав,

Цiлунками вкривав i груди й личко

Й розповiдав усе, що тiльки знав:

– Ось це – землi Офiр священний камiнь,

Анфракс, ти лиш торкнись його вустами —

Гарячий вiн i мае колiр кровi,

Немов пiсля цiлункiв твоi губи.

Це камiнь гнiву, влади i любовi,

Лiкуе серце й пам’ять, моя люба.

Цей непримiтний, а цiни не мае,

Ним володiти кожен цар бажае,

Бо камiнь срiбло пiд землею чуе,

Прозорий i холодний, мов сльоза.

Ти безкорисна, я тобi дарую,

Вiн мае дивну назву Мгнадiс-Фза.

А ось дiвоцтва камiнь полохливий —

Сапфiр – блакитний, чистий, незрадливий,

Гамуе спрагу вiн, моя кохана,

І кожному дае яснi думки.

А ось Шамiр – твердий i нездоланний,

Чи Адамас – живе в землi вiки

Й промiння сонця всотуе вiками,

Милуйся ним, вiн грае кольорами.

Цей камiнь буде в помiч в кожнiм дiлi:

З ним вправний воiн вирушае в бiй,

Вiн пологи полегшить породiллi.

Вважають греки: камiнь-чародiй.

Ось камiнь мiсячний, блiдий, сумирний,

Халдейським магам в iхнiх вправах вiрний.

Пiднiс смарагд коханiй на долонi:

– Дивись – зелений, чистий, весняний.

Це заповiтний камiнь Соломонiв,

Гадюк вiдгонить i непевнi сни.

Цар ощасливив Суламiф дарами:

Нефрит, i бiрюза, й орлиний камiнь,

І сардонiкс, й малиновий лiгiрiй,

І жовто-золотистий хрiсолiт,

Котяче око, аметист, верiллiй —

Тим каменям було по сотнi лiт.

Перлинами намисто вигравало,

І бiрюза на пальцях оживала.

Бурштин iскривсь, коралi червонiли,

Неначе мак на грудях молодих,

І теплота оголеного тiла,

Немов огнем, запалювала iх.