Історія лікаря Дуліттла, його незвичайного життя на батьківщині і надзвичайних пригод в чужих країнах

 – Вона, мабуть, помирае з холоду. Усi ластiвки полетiли на пiвдень ще шiсть тижнiв тому!

Отож ластiвку запустили всередину, вона й справдi вся зiщулилася й тремтiла. І хоча iй спочатку було трошки страшно, вона швидко вiдiгрiлася, всiлася на краечок камiнноi полички i почала розповiдати.

А коли закiнчила, Лiкар промовив:

– Я б iз задоволенням поiхав до Африки – особливо, коли тут така жахлива погода. Проте боюся, що в нас замало грошей, аби купити квитки. Принеси-но менi скарбничку, Чi-Чi.

Тож мавпун видерся нагору й дiстав ii з верхньоi полицi шафи.

Та в нiй не було нiчого – жоднiсiнького пенi!

– Я був переконаний, що тут ще залишався двопенсовик, – пробурмотiв Лiкар.

– Вiн i був, – сказав пугач. – Але ви витратили його на торохтiлку для барсучиного немовляти, коли в нього рiзалися зуби.

– Справдi? – здивувався Лiкар, – Оце так-так! Скiльки мороки з цими грiшми, хто б вам сказав! Ну, нiчого. Можливо, якщо я спущуся на морський берег, то зможу позичити якийсь човен, який вiдвезе нас до Африки.

– Я був переконаний, що тут ще залишався двопенсовик.

Тож наступного дня рано-вранцi Лiкар пiшов на узбережжя. А коли повернувся, повiдомив тваринам, що все гаразд – моряк погодився позичити iм свiй кораблик.

Тодi крокодил, i мавпа, i папуга дуже зрадiли й почали спiвати, адже тепер вони повернуться до Африки, свого справжнього дому.

– Я зможу взяти з собою тiльки вас трьох, а також собаку Джипа, качку Чап-Чап, пiдсвинка Чав-Чава i пугача Пу-Гу. Решта звiрят, такi, як мишки-сонi, кажани чи водянi щури, повиннi будуть пiти назад i жити в полях, де вони народилися, аж доки ми не повернемося. Та оскiльки бiльшiсть iз них узимку сплять, то вони, мабуть, не образяться, а крiм того, вони почуватимуть себе зле, якщо поiдуть в Африку.

Отже, папуга, яка ранiше бувала в тривалих морських подорожах, почала розповiдати Лiкаревi, яку безлiч речей йому потрiбно узяти з собою на корабель.

– Треба мати вдосталь твердих хлiбцiв для морякiв, – сказала вона, – iх ще називають галетами. Треба також мати яловичину в консервних банках, i якiр.

– Я сподiваюся, у корабля буде свiй власний якiр, – зауважив Лiкар.

– Ну, так, але треба перевiрити, – вiдказала Полiнезiя. – Бо це вкрай важливо. Адже ви не зможете зупинитися, якщо не буде якоря. І ще необхiдний дзвiн.