Шмагія

Адже спосiб життя Веселих Братiв мiг довго витримати аж нiяк не кожен! Скрегочучи зубами з вiдрази, вони поглинали гори печенi з прянощами; кривлячись, як вiд зубного болю, вливали в себе цебра найкращих емурiйських вин; стогнучи та проливаючи сльози каяття, багатократно протягом ночi втрачали безневиннiсть у обiймах блудниць; i з самим лише сумним кректанням отримували по зубах пiд час «стiнних» ритуалiв-побоiщ. Того, хто хоча б на мить виявляв найменший натяк на задоволення, отримуване не вiд ранкового похмiлля й синцiв та саден, а вiд застiль i нiчних оргiй, безжально вигонили з ганьбою.

У пiдсумку Веселi Брати четверте столiття пiдряд вiддавалися ненависним розпустi й обжерливостi, стоiчно витримуючи тягар ношi. Чимало з них досягло за цей час Горнього Делiрiуму, що досi вислизав. Дехто пiсля осяяння знову повертався до колишнього вiдлюдництва; iншi йшли в мир, коли починали вбачати в сьогоденнi Бурштинову Нитку. Рiдкiснi генii, якщо дозволяли статки, вiдновлювали розгульний спосiб життя поза орденом – тепер уже до свого повного задоволення.

Таким чином орден мiцнiв рiк у рiк.

– …Ви дозволите?

Мускулюс опам’ятався вiд замисленостi та виявив два цiкавi факти. По-перше, йому принесли окунцiв i запiканку. Зважаючи на обгризенi кiстки, зо два окунцi вiн устиг благополучно з’iсти. По-друге, над ним горою навис той самий ланд-майор, у десницi якого парував кухоль. Шуйцею офiцер безпардонно сперся на малефiкiв стiл. Пшеничнi вуса, «закрученi гвинтом», грiзно вiдстовбурчилися, обрамляючи пористий стрiмчак велетня-носа.

Посмiхався твердий рот, а ось очi-буравчики поволi продовжували почату роботу, вгвинчуючись глибше, глибше…

Вiдмовити нахабi? Безглуздо. Цей пес iз мертвою хваткою. Зустрiчатиметься на шляху раз за разом, поки не доможеться свого.

– Сiдайте, – вiдверто зiтхнув Мускулюс.

Ландвер’ер опустився на стiлець iз несподiваною легкiстю. Стiлець навiть не зарипiв.

– Я бачу, пане офiцере, ви не просто бажаете випити для знайомства, – малефiк вирiшив вiдразу перейти до справи.

 – Що ж, почнемо.

– Ви вгадали, майстре чаклун. Виходить, вiдразу до справи? Тим краще. Моя справа – закон i порядок у Ятрицi. І, смiю вас запевнити, справляюся з цим непогано. Інакше, самi розумiете, старого Ернеста навряд чи залишили б на другий термiн… Але зараз у мене складнощi. Бачите он того чоловiка з бляхою магiстрату? Що сидить iз Братами?

– Бачу.