Львiвська гастроль Джимі Хендрікса

Та й менi розмовляти зазвичай легше, коли руки працюють…

Вiн пiдiйшов до тумбочки, що стояла мiж перукарським крiслом i вiкном, вiдсунув верхню шухляду, дiстав ножицi, гребiнець i клапоть складеноi тканини дивного забарвлення.

– Ви ж не будете проти?

Тарас провiв рукою по своiй шевелюрi, не причесанiй пiсля сну.

– Гаразд, – сказав вiн не надто упевнено, оглядаючи блискучi великi ножицi в руцi у Єжи.

Єжи розгорнув тканину, що виявилася британським прапором, пов'язав ii навколо шиi Тараса. Розвернув крiсло з сусiдом до стiни, на якiй висiв портрет лiтньоi панi.

– Пам'ятаете, у вiсiмдесятих були днi Британii в СРСР? Цей прапор тодi на будинку вивiсили, а потiм забули зняти – двiрник у нас був п'яниця. Ось я його i зняв! Дуже зручний розмiр!

Гребiнець гострим частоколом увiйшов до волосся Тараса. Вiн здригнувся i завмер. Проте подальшi рухи гребiнця виявилися дуже плавними i не заподiяли нiяких неприемних вiдчуттiв. Волосся податливо розляглося на головi Тараса.

– А дзеркала у вас немае? – поцiкавився Тарас.

Єжи пiднiс до обличчя гостя кругле настiльне люстерко.

– Подивiться, – сказав вiн. – Через п’ятнадцять хвилин ви себе не впiзнаете. У хорошому розумiннi!

Дзеркало зникло, руки Єжи – в однiй гребiнець, у другiй ножицi – затанцювали навколо голови гостя. На плечi, укритi прапором Британськоi iмперii, посипалося зiстрижене волосся.

– Бачите, – радiв угорi Єжи. – Моi руки пам’ятають усе! А ви Оксану давно знаете?

– Оксану? Так, – видихнув Тарас i спробував обернутися.

– Не ворушiться! – попросив сусiд. – А то нерiвно вийде. Хороша жiнка. Така, знаете, з характером… Ми з нею каву сьогоднi пили… Ну й цiни тепер у кав’ярнi! У мiй час усе коштувало копiйки!

– У ваш час? А чим вам сьогодення не ваше?

– Це я так, думки вголос. Я просто каву сам собi роблю, а пиво в громадських мiсцях п’ю, тому цiни на пиво знаю… Але з пивом зрозумiло – в нiм алкоголь. А чого кава так подорожчала?

– Вона разом iз життям подорожчала, – Тарас знизав плечима, раптом усвiдомивши, що доводити сусiдовi нiчого не треба, вiн же просто дiлиться «думками вголос».

– Я вам потiм зварю справжньоi кави, яка ранiше по 17 копiйок була! – продовжував Єжи. – Ви на косий продiл носите?

Тарас замислився. Вiн раптом зрозумiв, що не знае, як вiн носить волосся. Просто причiсуе його, i все.

– Я без продiлу, так просто.

– Можна i без продiлу, – кивнув Єжи, обiйшов крiсло, оглядаючи результат роботи своiх рук, зупинився.