Львiвська гастроль Джимі Хендрікса

– Освiжити? – в його руках з'явився скляний флакончик одеколону.

Тарас кивнув.

Солодкувато-спиртовий запах нагадав Тарасу про неприемний запах у коридорi в Єжи. Тут, у кiмнатi, й до одеколону запах був нормальним.

– Там у вас у коридорi чимось пахне, – задумливо мовив Тарас.

– Так, знаю! Мишка померла, ледве знайшов ii пiд пiдлогою. Вже винiс. Скоро вивiтриться. Ось вам дзеркало.

Тарас узяв кругле настiльне люстерко знову в руки, оглянув свое волосся й залишився задоволений: Єжи акуратно й цiлком професiйно вкоротив його зачiску, надавши обличчю бiльш доглянутого вигляду.

– Бачите, нiяких експериментiв! – вдоволено сказав Єжи. – Взяв за основу те, що у вас було на головi пiсля причiсування! А ви не знаете, де Оксана робить зачiски?

Тарас пiдвiвся з крiсла, обернувся.

– Нi, не знаю.

– А в неi хтось е? – обережнiше й тихше запитав сусiд. Тарас знизав плечима.

– Вона безхатькам допомагае… У вiльний час. А бiльше менi вона нiчого не розповiдала.

– Безхатькам? – повторив замислившись Єжи.

– А це ваша мама? – Тарас вказав поглядом на фотопортрет панi в капелюшку.

Єжи всмiхнувся.

– Правда, я на неi схожий?

Тарас кивнув.

– Ви Оксанi покажiть, як я вас пiдстриг! – В очах у Єжи блиснув хитруватий вогник. – І, якщо запитае, скажiть, що в мене тут порядок, – вiн обвiв поглядом свою кiмнату. – Вам же не буде складно iй сказати? А я скажу, що ви рибок регулярно годуете i воду в акварiумi мiняете…

– А що, ii потрiбно мiняти? – запитав приголомшений Тарас.

Єжи кивнув.

Тарас квапливо попрощався, подякував Єжи за стрижку.

Пiднiмаючись на свiй другий поверх, акуратно переступив п'яту сходинку. Зачинивши за собою дверi, вiдразу вирушив до пiдвiконня подивитися на рибок. Поверхня води була чистою i гладенькою, вiд корму не залишилось i слiдiв.

Роздiл 11

Намилувавшись рибками, Тарас пiдiйшов до дзеркала в коридорi. Оглянув свою зачiску, дивуючись укотре, з одного боку, своiй безглуздiй пiддатливостi, завдяки якiй вiн опинився у старому перукарському крiслi сусiда, з другого боку – добротнiй зачiсцi, що з'явилася в результатi на його головi.

Але час назад не вiдмотати, як плiвку в старому бобiнному магнiтофонi. Та й не потрiбно. На головi ж повний порядок. І в головi теж. Тiльки за вiкном закiнчуеться вересень. Сонце стало рiдкiсним гостем. Дощ то крапае, то ллеться. Просте людське спiлкування на тлi львiвського вересня набувае додатковоi цiнностi й стае бажанiшим, анiж у лiтнi жаркi днi.