Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

 – А ти тепер, коли прийде дев, скажи йому: «Кажуть, душа девiв знаходиться в iншому мiсцi. Де ж твоя душа?» Дев розсердиться, але ти плач, i вiн розкаже тобi.

Сказавши так, Маммедджан вiднiс склянку на мiсце, приклав каменем, i дiвчина знову стала мертвою. А Маммедджан пiшов i лiг спати.

Ось дев, нiчого не знаючи про Маммедджана, знову прийшов до дiвчини. Коли вiн сидiв, рознiжившись, дiвчина запитала у нього:

– Я чула вiд батька, що душа девiв знаходиться в iншому мiсцi, так де ж твоя душа?

– Хто ти така, щоб запитувати про мою душу? – крикнув дев i дав дiвчинi ляпаса.

– Вiдтодi, як я розлучилася iз своiми батьками, у мене тут нiкого, окрiм тебе, не було, – сказала дiвчина девовi.

– Приготуй тодi овмач,[12 - Овмач – iжа iз розм'ятих у маслi шматочкiв гарячоi перепiчки.] – наказав дев.

Дiвчина приготувала овмач. А дев пiшов i пiдняв камiнь. З-пiд каменя, як з отвору посудини, полилася вода. Дев висипав овмач у воду, i з'явилася риба з кiльцем у носi.

– Ось це i е моя душа, – сказав дев, показуючи рибу дiвчинi.

Наступного дня дев подався на полювання, а Маммедджан пiдiйшов до дiвчини, оживив ii, потiм проказав слiдом за нею: «Я пiрiм Вейсел гара![13 - «Я пiрiм Вейсел гара!» – ймовiрно, спотворена суфiйська формула; у казцi використовуеться як закляття.]» – i пiдняв камiнь. Кинув вiн у воду перепiчку i упiймав рибу. У цей час несподiвано з'явився дев. Та Маммедджан випередив дева i убив рибу. Дев звалився, як пiдрубана чинара. Пiднялася пилюга, зчинилася буря, i навколо потемнiло.

Купив Маммедджан на базарi тканину i сказав своiй першiй дружинi:

– Перi не вмiе шити сукню, поший ти.

– Нехай шие сама, – вiдповiдала перша дружина, – що у неi, рук-нiг немае?

Маммедджан вiднiс хановi намисто, а на зворотному шляху запропонував однiй старiй:

– Тiтонько, приходь до нас шити сукню. Дамо тобi кiлька кранiв.[14 - Кран – перська срiбна монета, одна десята частина тумана (туман – перська золота монета).

– Добре, дитино, – вiдповiдала стара.

Прийшла вона до Маммедджана додому, взяла тканину i ножицi, та замiсть тканини розкроiла собi руку. Тодi пiшла стара до хана, показала йому руку i сказала:

– Хан-ага, поганi твоi справи – ранiше у Маммедджана була одна дружина, а тепер стало двi. І ось поглянь, задивилася я на iхню красу i не помiтила, як порiзала руку.

– Ідiть покличте Маммедджана, – наказав хан.