Австро-Руські спомини (1867-1877)

В iнтервалi роботи ходив я з своею дитиною по гейдельберзькому Чорному лiсi та спiвав собi пiд нiс украiнськi пiснi, думаючи все «про те ж таки, що й перше думав», i раз надумавсь на голос i форму пiснi «Гей, не дивуйтеся, добрii люди, що на Вкраiнi повстало!» зложити суть моеi роботи в полiтичнiй пiснi. Не даючи моему вiршуванню нiякоi ваги, я все-таки послав його в Берлiн тому приятелевi, котрий був зо мною у Вiднi й Мюнхенi, а далi поiхав на Прагу, Берлiн i звiдти писав менi такi ж думки, котрi й я переживав.

З Варшави дiстаю вiд нього лист, – пише, що ходить по мiсту, все перевертаючи в головi мою пiсню, а надто слова:

Ой, слухай, ляше, ми тiльки за наше

Лягали в степах головами,

Ми ж не хотiли, щоб панували

Вороги вашi над вами, –

i що вiн навiть дав одному ляховi копiю, котра i тому подобалась. Далi з Киева пише, що там вiн розпустив серед людей ту пiсню…

Як же я здивувався, коли побачив в 1 н-рi поновленоi «Правди» мою пiсню, тiльки перелицьовану, перешиту, мiсцями обкраяну, мiсцями полатану й дошиту – i пiдписану Гетьманцем, тодi вже досить плодовитим вiршарем.

Не маючи нi тодi, нi тепер претензii на титло поета, я дививсь i дивлюсь на мою пiсню як на полiтичну статтю, вiршовану – признаюсь – досить незручно. Тiлько ж коли вже вона неждано для мене дiстала публiчностi в перелицьованiй формi, то я приведу тепер ii тут в оригiналi як документ свого часу, хоч як конспект тих речей i тих думок, про котрi була в нас тодi розмова i переписка, мiж iншим, i з галичанами.

ПОКЛИК ДО БРАТІВ СЛОВ'ЯН

Гей, не дивуйтесь, добрii люди,

Що на Вкраiнi повстало,

Що Украiна по довгiй дрiмотi

Голову славну пiдняла!

Гей, украiнець просить не много:

Волi для люду i мови;

Но не лишае вiн до всiй Русi

I к всiм слов'янам любовi.

З Пiвнiчною Руссю не зломим союзу:

Ми з нею близнята по роду,

Ми вiки дiлили i радiсть i горе,

І вкупi вступаем в свободу.

Ти, русин московський, один iз всiх братiв

Велике зложив государство,

Неси ж свою силу, де треба, на помiч,

На захист усьому слов'янству.

Клади свою славу i силу в освiтi,

В краевiй i людськiй свободi,

Не думай нiколи неважити душу

З'еднаних з тобою народiв.

По волi слов'янськi й чужii народи

Поручно з тобою iтимуть:

І стане на волю литвин i естонець,

А лях в тобi брата обнiметь.