Австро-Руські спомини (1867-1877)

Австро-Руськi спомини (1867-1877)

Михайло Петрович Драгоманов

Михайло Драгоманов

Австро-Руськi спомини (1867-1877)

Частина перша

ВСТУПНЕ СЛОВО: ОГЛЯД НА МОЄ УКРАЇНСТВО ДО ЗНАКОМСТВА З ГАЛИЧАНАМИ. МОЇ ПЕРШІ ПИСАННЯ ПРО ГАЛИЧИНУ

Доля привела мене в стосунки з австрiйськими русинами Галичини, Буковини й Угорщини бiльшi, нiж це звичайно лучаеться росiянам, та навiть, наскiльки знаю, й самим австрiйським русинам, котрi рiдко виходять поза границi кождий своеi провiнцii. Через те я думаю, що моi спомини про тi стосунки не будуть без iнтересу, а може, й не без користi й для самих австрiйських русинiв.

Тож я iх розкажу тут як можу тiлько об'ективно.

Звела мене з австрiйськими русинами та частина, котру довелось менi брати в украiнському руху в Росii, тож я iх мушу поперед усього коротенько розказати, як i з якими думками приступив я до того руху i з якими думками перейшов я до взаемин з галичанами й другими австрiйськими русинами.

Родився я (1841) на лiвобiчнiй Украiнi, в мiстi Гадячу, на Полтавщинi, в сiм'i украiнського походу, та такiй, в котрiй вже старосвiтське украiнство було пiдковане новiшою росiйською або лiпше росiйсько-европейською культурою.

Батько мiй (1802-1860) прожив 24 роки в Петербурзi, де вивчився сам французькоi, англiйськоi i трохи нiмецькоi мови, пробував писати i перекладати французьких i англiйських поетiв на московське i печатав своi проби в петербурзьких альманахах 20-х i 30-х рокiв, хоч од Украiни i не одстав. Брат його в Петербурзi навiть написав поему з народного украiнського життя, з котроi батько мiй проказував менi потiм деякi вiршики, – зовсiм не злi. Сам мiй батько, вернувшись на Украiну (в 1838 р.), зараз же почав збирати пiснi народнi, з котрих частину передав нашому земляковi i почасти родичевi проф. Амвросiю Метлинському, а бiльша частина розгубилась по знайомим {Найбiльший зшиток завезла в Крим жiнка нашого далекого родича, котра сама була з роду, що, як багато iнших, перебравсь туди з Полтавщини; вона казала батьковi моему, що там дуже iнтересуються всiм, що нагадуе метрополiю. Зшитком пiсень збору мого батька так поiнтересувались, що й не вернули його!}. Хоч маленьким хлопчиком, а я пам'ятав укр[аiнського] поета Михайла Макаровського i, трохи пiдрiсши, хвалився, що бачив у нашому домi чоловiка, котрого печатнi твори (в збiрцi А. Метлинського) лежали у матерi у комодi. Пiзнiше сам батько мiй написав кiлька байок украiнських, – не дуже, впрочiм, мудрих.