На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франческо Петрарка) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
📚 Читайте "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Інша бiографiчна подробиця, визначальна, увiйшла в шкiльнi пiдручники i згадуеться навiть у найкоротших словникових статтях, де мiж iнформацiею про дату та обставини народження i про дату та обставини смертi неодмiнно буде сказано, що «в лiто Господне 1327, зранку 6 квiтня, у соборi Святоi Клари, в Авiньйонi» Франческо побачив Лауру, кохання до якоi вилилось у кiлькасот поезiй, якi вiн писав усе життя i якi визначили розвиток европейськоi поезii на кiлька сторiч.
Починаеться перiод у життi Франческо Петрарки, особливо «бiдний на зовнiшнi подii»: вiн вiдвiдуе Гасконь, супроводжуючи епископа Джакомо Колонну; виконуе в Авiньйонi доручення кардинала Джованнi Колонни; вiдвiдуе (найiмовiрнiше, з таемними дорученнями родини Колонна) Пiвнiчну Францiю, Фландрiю, Пiвденну Германiю; подорожуе з численними дорученнями мiстами Італii; вирушае морем в Іспанiю, в Англiю.
Вiд мешканки Авiньйона, про яку ми не так багато знаемо (точнiше – геть нiчого), у Петрарки народжуеться син Джованнi, якого вiн визнав, як умiв виховував, з яким натерпiвся клопотiв i лиха, з яким сварився i мирився i який рано помер в однiй iз страшних епiдемiй, що регулярно траплялись тодi в Європi.
На перший погляд, чимало спiльного еднае долi Франческо Петрарки i його спiввiтчизника i начебто попередника в лiтературi Данте Алiг’ерi.
Безперечно, доля вигнанця вiдбиваеться на особистостi.










