На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франческо Петрарка) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
📚 Читайте "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Згодом, як своерiдне наслiдування Вергiлiевiй «Енеiдi», виникне задум поеми «Африка». Ще згодом вiн змушений буде покинути улюблений Воклюз, оскiльки, зокрема й через захоплення Вергiлiем, папа Інокентiй VІ вважатиме його небезпечним «чарiвником». Але все це потiм.
Заняття юного Франческо i його молодшого брата Герардо з Конвеневоле да Прато вiдбувались у Карпантра, прованському мiстечку в полiтичнiй орбiтi Авiньйона, тодiшнього центру католицизму, мiсця французького полону пап («вавилонського полону», за влучним висловом Петрарки, який згодом нещадно критикував розкiш i звичаi папського Авiньйона), де, нарештi, осiла родина флорентiйських вигнанцiв, пiсля Ареццо, Інчiзи, Пiзи i невдалих спроб вiдвоювати втрачене становище у Флоренцii.
Сер Петракко, керуючи освiтою сина, вирядив його в Монпелье, на вивчення юриспруденцii, яку юнак на все життя зненавидiв не менше, нiж Авiньйон. Вiн сам потiм змалюе випадок, коли батько, приiхавши у справах в Монпелье, вирiшив перевiрити стараннiсть сина в навчаннi, i, застукавши його за студiюванням древнiх, кинув шкiдливi книжки у вогонь.
Осиротiли брати Франческо i Герардо доволi рано: на час батьковоi смертi старшому, Франческо, заледве виповнилось 22 роки.
Видаеться, саме завдяки батьковим авiньйонським заслугам перед папою Франческо отримав становище «свiтського канонiка», що давало йому сякi-такi засоби до прожиття i не передбачало особливих турбот. Взагалi, вiдтодi синекура – у тiй чи iншiй формi – давала йому якщо не цiлковиту незалежнiсть, то, принаймнi, можливiсть займатись тим, що серцю любо, i свiтський канонiк Франческо, понад усе цiнуючи особисту свободу, до кiнця життя полював на новi приходи-канонiкати (sine cura, буквально – «без турбот»: своерiдна папська стипендiя, або грант).










