Подорожі Лікаря Дуліттлa. Запалення вогню

До кiнця моiх днiв я е твоiм слугою.

Потiм Довга Стрiла розповiв нам, що це була едина мова птахiв чи звiрiв, яку вiн спромiгся вивчити. Але й нею вiн уже дуже довго не послуговувався, оскiльки орли нiколи не прилiтають на цей острiв.

Тодi Лiкар дав знак Бампо, який принiс горiхи й воду. Проте Довга Стрiла не став нi iсти, нi пити. Узявши продукти з вдячним кивком голови, вiн повернувся й вiднiс iх у темряву печери. Ми пiшли слiдом за ним.

Усерединi ми знайшли ще дев’ятьох iндiанцiв, чоловiкiв, жiнок i хлопчикiв, якi лежали на кам’янiй долiвцi в жахливому станi, худющi й виснаженi.

У декого очi були заплющенi, наче вони були мертвi. Лiкар негайно обiйшов iх i послухав iм серце. Усi вони були живими, але одна жiнка була настiльки слабка, що не могла пiдвестися на ноги.

За наказом Лiкаря Чi-Чi та Полiнезiя кинулися в джунглi шукати ще фруктiв та води.

Поки Довга Стрiла дiлив ту iжу, що в нас була, помiж своiх виснажених голодом друзiв, ми раптом почули шум, який долинав ззовнi. Обернувшись, ми побачили на входi скупчену зграю iндiанцiв, якi так негостинно зустрiли нас на березi.

Спочатку вони з цiкавiстю вдивлялися в темряву печери. Але як тiльки розгледiли Довгу Стрiлу та iнших iндiанцiв, що були з нами, то кинулися всередину. Вони смiялися, плескали долонями з радощiв i щось торохкотiли по-своему з шаленою швидкiстю.

Довга Стрiла пояснив Лiкаревi, що дев’ятеро iндiанцiв, яких ми знайшли iз ним у печерi, це були двi сiм’i, якi супроводжували його в горах i допомагали збирати лiкарськi трави.

І поки вони шукали спецiальний вид моху, що сприяе травленню i росте тiльки всерединi сирих печер, велика кам’яна плита сковзнула вниз i перекрила iм вихiд. Наступнi два тижнi вони жили на цiлющому моховi i тiй свiжiй водi, яка крапала з вологих стiн печери. Решта iндiанцiв на островi втратили надiю знайти iх й оплакували iх як мертвих, а тепер вони були страшенно здивованi й щасливi побачити, що iхнi родичi живi.

Коли Довга Стрiла повернувся до новоприбулих i сказав iм iхньою мовою, що це бiлий чоловiк вiдшукав i визволив iхнiх рiдних, вони всi зiбралися навколо Джона Дулiттла, говорячи всi водночас i б’ючи себе кулаками в груди.

Довга Стрiла пояснив, що вони просять пробачення i намагаються розповiсти Лiкаревi, як вони шкодують, що виглядали такими недружелюбними на узбережжi. Вони нiколи ранiше не бачили бiлоi людини й злякалися Лiкаря по-справжньому, особливо коли побачили, як вiн бесiдуе з дельфiнами.