Про Маму

Цей книжковий магазин iз безлiччю стелажiв i полиць, зi сходами ескалаторiв, що повiльно повзуть, упливаючи кудись пiд саму стелю, створюе в мене вiдчуття якогось погибельного лабiринту, куди легко увiйти, але звiдки важко, ба навiть, неможливо вибратись: один ряд книжкових полиць перетiкае в iнший, античнiсть змiняеться Середньовiччям, а потiм добою Просвiти, вiра – безбожжям i, сягнувши пiку сучасностi, все починае рухатись у зворотному напрямку, знову по ескалаторах, з поверху на поверх.

Чи не так i ми – нацiлюючись у майбутне, неминуче повертаемось у минуле.

Я не знаю, мамо, як ти кричала, коли народжувала мене. Не знаю i не можу цього пам’ятати.

Кажуть, немовля зазнае справжнього шоку, полишаючи материнське лоно i з’являючись на свiт Божий. Кажуть, що там, в материнському лонi, затишно, м’яко i тепло. Там раювання, те саме раювання, яке протягом багатьох столiть шукали багато фiлософiв i богословiв, споруджуючи складнi iнтелектуальнi конструкцii, наче риштування навколо храму.

Може, храм блаженства – це i е материнське лоно, де таемничо зароджуеться нове життя, де iснують небо, зiрки, навiть Бог i янголи – все те, що е у Всесвiтi?

До мене, мамо, в твоему лонi лежала моя старша сестра Лiя, а потiм був зачатий i мiй старший брат, котрий народився мертвим, тому що тебе пiд час вагiтностi недбалi лiкарi заразили гепатитом, вбивши тим самим дитину, якiй ти хотiла подарувати життя.

Може, цим мертвонародженим немовлям був я? Нi, менi здаеться, ним був хтось iнший, мiй брат. Ще дитиною, дiзнавшись про цей факт з батькiвських розмов, я звiдав дивне почуття провини i радощiв водночас, тому що якби народився вiн, навряд батьки схотiли би ще одну, третю дитину.

Але менi важко уявити, мамо, що ти змогла би вiдмовитись вiд цiеi думки i не схотiла би народити мене.

Я добре пам’ятаю, як народився мiй син, як на акушерському столi у шпиталi «Квiнс» кричала моя дружина. Була друга година ночi, акушеру подзвонили додому i повiдомили, що приiхала його пацiентка з Бруклiна i в неi перейми. Акушер наказав зробити iй знеболюючий укол i пообiцяв швидко приiхати.

Поки вiн вдома мився, голився, вдягався, потiм заправляв пальним машину, медсестра-негритянка зрозумiла, що чекати вже не можна i треба приймати пологи.