Попандопулос та його кохання

Попандопулос та його кохання

Петро Немировський

Це розповiдь про перше юнацьке кохання, про першi сексуальнi невдачi i перемоги, жорсткi розчарування i цiннi прозрiння. «Ми були з нею однолiтками, але я вiдчував, що у питаннях кохання Жанна набагато старша, вiрнiше, досвiдченiша за мене, але я дуже сподiвався, що вона цим досвiдом зi мною подiлиться».

Попандопулос та його кохання

Петро Немировський

Переводчик Ірина Гаркуша

© Петро Немировський, 2023

© Ірина Гаркуша, перевод, 2023

ISBN 978-5-0059-6617-9

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Петро Немировський

ПОПАНДОПУЛОС ТА ЙОГО КОХАННЯ

Оповiдання

Переклад Ірина Гаркуша

Пiсля закiнчення школи, не вступивши до iнституту, я влаштувався вантажником у хлiбний магазин.

Робота там була нехитра: протягом дня приiжджали машини з хлiбом; залiзним гаком я допомагав водiям витягати з фургонiв лотки, скидав буханцi до великого дерев’яного вiзка, а потiм в магазинi розкладав хлiб по поличках.

Наша людина завжди знайде лазiвку для крадiжки на роботi. Замiсть десяти буханцiв на лотiк водii на хлiбозаводi накидали п’ятнадцять, набивали буханцями все вiльне мiсце у фургонi. Неврахованого хлiба набиралося доволi багато. Виторг водii дiлили пополовинi iз касиркою. Моею ж задачею було повiдомити касирку про кiлькiсть вкрадених буханцiв та передати водiям «лiвi» грошi. За вiдмiнну роботу водii зi мною дiлились цигарками, а касирка вiдпускала мене ранiше з роботи.

***

У повiтрi пливли павутинки, вересневе сонце вдень ще припiкало. Я сидiв на дерев’яному ящику, у синьому робочому халатi, притулившись спиною до теплоi цегляноi стiни будiвлi. Палив та читав романи Ремарка. Як i багатьом юнакам у вiсiмнадцять рокiв, менi у героiв Ремарка особливо подобалося iхне вмiння пити i не п’янiшати, а також здатнiсть багатозначно, щоправда, не завжди зрозумiло, розводитися про життя.

…Чорне, коротко стрижене волосся, м’якi риси округлого обличчя, сукня, що ледь закривала колiна.

Я бачив ii щоранку, як вона йшла до тролейбусноi зупинки. Вдень вона поверталася тiею ж дорогою. Судячи зi всього, вона жила десь поблизу.

– Сусiди говорять, що в нашому хлiбному з’явився iнтелiгентний

вантажник, – вона стояла передi мною, вiдщипуючи вiд палянички кiрочку i клала шматочки до рота. – До тебе в цьому магазинi вантажником працював якийсь алкаш.