Врятувати вбивцю

Тому запам’ятати всю цю братiю майбутнiх працiвникiв системи охорони здоров’я мiстер Грубер був абсолютно не в змозi.

Сам вiн мав цiлком представницький вигляд, у його зовнiшностi, як кажуть, «вiдчувалася порода». У нього було розумне, приемне обличчя англо-саксонського типу. Вiн тримався з гiднiстю, яка вiдповiдала посадi, говорив не поспiшаючи, використовуючи простi й точнi слова.

– Де ви навчаетеся зараз? – запитав вiн Германа, легенько постукуючи пальцями по столу.

– У Нью-Йоркському Інститутi гуманiтарних наук.

– Що ж, непогано. Думаю, ви вже маете певний досвiд лiкування, вже працювали з хворими?

– Так, я два роки проходив практику в амбулаторних клiнiках у Гарлемi та Бронксi.

– І скiльки ж вам залишилося вчитися?

– Це мiй останнiй рiк навчання в iнститутi i моя остання практика.

– Отже, ви за п’ять хвилин лiкар, – пожартував завiдувач, глянувши на годинника, що висiв над головою Германа. – Звiдки ви родом, якщо це не таемниця?

– З Украiни, з Киева.

– О, Киiв! Я чув про це мiсто. Але, на жаль, нiколи там не був. А в Украiнi ви також працювали в психiатрii?

– Нi, там я вивчав фiлософiю.

При словi «фiлософiя» на обличчi завiдувача вiдобразилося щось схоже на здивування. Також потрiбно й було чимось заповнити порожнечу, про щось говорити з цим, здаеться, трохи нахабним практикантом.

– Зiзнаюся, я не знавець фiлософii. Правда, колись, у юностi, намагався читати Шопенгра—а… – вiн клацнув пальцями, намагаючись згадати iм’я нiмецького фiлософа.

Герман встав i, зробивши крок назустрiч, подав руку невисокiй жiнцi у бiлому лiкарському халатi, що ввiйшла до кабiнету. З вигляду iй було до п’ятдесяти рокiв.

– Сандра – психотерапевт iз багаторiчним стажем. Не сумнiваюся, що ви з нею спрацюетеся i запозичете в неi цiнний досвiд, – сказав завiдувач.

– Звичайно, спрацюемося, – всмiхнулася жiнка. – Так, Гаррi?

– Так, – вiдповiв Герман, вже трохи роздратований тим, що за останнi п’ятнадцять хвилин його iм’я жодного разу не вимовили правильно.

– Чекаю на вас завтра в моему кабiнетi о дев’ятiй, нi, краще о десятiй ранку.