Економка. Переклад українською – Ольга Блик

– Елю, якби ти знала, як менi все набридло, – Тамара заходить на кухню, сiдае за стiл i наливае двi чашки кави.

– Ви чимось засмученi? – питаю я.

– Сiдай, вип’емо кавусi, – запрошуе вона i шепоче, – мене тут всi ненавидять.

– Хто? – Я теж переходжу на шепiт.

– Всi! – Тамара зриваеться на крик.

– Семен Михайлович вас дуже любить, це видно, – обережно кажу я.

– Я втомилася вiд такоi любовi. Вiн подарував себе всiм. Їм усiм вiд нього щось потрiбно. На мене вiн не мае часу. Я не можу сидiти вдома цiлими днями… Я не для того виходила замiж, щоб сидiти вдома i дивитися в стiнку.

Менi нiкуди одягнутися пристойно. Вiн нiкуди мене не водить…

– Напевно, вiн працюе, – м'яко помiчаю я.

– Звичайно, працю-ю-юе, – передражнюе вона, – тiльки коли щось потрiбно Нiцi або Вадиму, то у нього завжди знаходиться час для них.

Нiка i Вадим – це дiти Семена Михайловича вiд першого шлюбу.

– Це ж дiти, – кажу я.

– Ну то й що? Я ж не проти того, щоб вони тут жили! – обурюеться Тамара.

Я дипломатично мовчу, думаю, що навiть якби Тамара i була проти, на рiшення Семена Михайловича це нiяк би не вплинуло.

– Тим бiльше, – продовжуе Тамара, – Вадиму вже дев'ятнадцять. І вiн не дитина. Я пропонувала Семенчику, щоб вiн купив Вадику квартиру, а Нiка могла б жити зi своею матiр'ю!

Якась фальш вiдчуваеться в ii тонi, голосi, словах. Менi здаеться, що ii пропозицii з приводу того, де жити дiтям, не зустрiнуть розумiння у Семена Михайловича. І Тамара це прекрасно знае. Але для мене вона продовжуе грати роль капризноi красунi.

– Вiн встигае все. Зустрiтися з Аллою, хоча бачить Бог, iй це не потрiбно. Поговорити з Вадимом, посидiти з Нiкою. І тiльки до мене черга доходить востанне, – Тамара розумiе, що фраза вийшла не надто красивою i швидко додае, – Про мене вiн не турбуеться.

Можливо, я несправедлива до Тамари, але менi ii не шкода. Все, що вона говорить, звучить якось неприродньо. Що я повинна вiдповiдати? Знову плести солодку маячню про те, як вiн ii любить? Я сумнiваюся, що Тамара зможе оцiнити Семена Михайловича, який зумiв досягти успiху в життi i зберегти нормальнi стосунки зi своею колишньою сiм'ею.

Я розумiю, що Тамарi не подобаеться його рiшення про те, що дiти будуть жити з батьком. Їй набагато краще було, коли Нiка i Вадим жили зi своею матiр'ю. Але тепер – i Тамара про це знае – Алла iде до Францii – «Навiщо iй Францiя, цiй старiй бабi?», А «дiточки» будуть жити з татом.

Тамара ще раз схлипуе i закурюе чергову сигарету.