Князь Єремія Вишневецький

Вiн стривожився, щоб часом Вишневецький не одбив од його Гризельди.

Тим часом у свiтлицю вскочив двiрський слуга, убраний в багатий дорогий жупан, обшитий позументами, i промовив до Замойського:

– Ясновельможний пане канцлеру! двiрська шляхта й вiйськова старшина твого вiйська просить подавати обiд, бо вже усi здорово виголодались. Вiйсько на задвiрках трохи вже не бунтуеться, що кухарi опiзнились з обiдом.

– Накривать столи зараз! Я кухарям утру носа! – крикнув до слуг Замойський. – Скажiть двiрським шляхтичам, що обiд буде зараз.

В одну мить з кiмнат посипались слуги, неначе кури з сiдала, i кинулись накривати столи. Для господаря й гостей накрили довгий стiл у свiтлицi, для старших двiрських шляхтичiв та вiйськових поставили ряди столiв на терасi й на задвiрку. Столи вкрились срiбною посудою, тарiлками, срiбними пляшками та пугарями, неначе на iх випав срiбний снiг. Безлiч срiбного посуду була вдивовижу навiть цiсарцям. З тераси затрубили в рiг, з вiйськових казарм, з домкiв посипалась двiрська челядь, неначе комашня.

Замойська, вже старенька, але ще здорова й кремезна людина, вийшла з свiтлицi до обiду й привiталась з гiстьми. Замойський попросив гостей сiдати за стiл. Вiн посадив Єремiю поруч з собою. Князь Домiнiк сiв мiж Замойською та Гризельдою. Старша шляхта, то була на службi при дворi Замойського, сiла за столи на терасi; меншi шляхтичi й вiйськовi старшини посiдали за столи на задвiрку в холодку. Простi двiрськi шляхтичi пишались багатими уборами, кунтушами, облямованими золотом, шовковими жупанами. На багатьох шляхтичах бряжчали срiбнi й золотi гудзики та ланцюжки. Розкiш i прилюбнiсть до дорогих уборiв пiшла вже, як пошесть, i мiж дрiбну шляхту. Всi грошi, усей заробiток вони бгали в дороге убрання. Чужоземцi тiльки поглядали скоса через одчиненi дверi на чубату дрiбну шляхту, так розкiшно прибрану, неначе в якесь свято, що ii трудно було одрiзнити од високоi шляхти.

Кухарi подавали прислужникам одну потраву за другою.

Кравчi наливали вином пляшки та бутлi. Вина були недешевi, бiльше заморськi. Шляхтичi пили, скiльки хотiли. Обiд тягся цiлi години: цiлий вiл пiшов на усякi потрави для двiрськоi челядi й двiрського вiйська Замойського. Поросята та гуси полягли десятками пiд ножами кухарiв. Нагодованi й напоенi з ласки й кишенi багатого канцлера, двiрськi шляхтичi й вiйськовi гомонiли, галасували, бряжчали шаблями в будень, неначе на якомусь бенкетi.