Князь Єремія Вишневецький

Ще ласкавiше привiтав мене твiй славний панотець, за що йому од мене сердечна подяка, – сказав Єремiя й поклонився Замойському.

Єремiя стояв проти вiкна. Ясний свiт лився на його вид, сипавсь на дороге убрання. Вiн стояв неначе серед сяева. Гризельда почувала його силу й завзятiсть так, як почувають лицем гарячий промiнь сонця. Вона була ладна мерщiй одвести очi од його, так вражала ii та сила. Але незабаром пiсля розмови та привiтання Єремiiнi гострi очi стали ласкавiшi. І Гризельда милувалась тим ласкавим поглядом, який часом вихоплюеться в найгострiших жорстоких очах в рiдкi години, коли часом випадком i в твердому черствому серцi майне промiнь ласки й кохання.

– До нас доходила чутка про твоi славнi вчинки в битвах з козаками за Днiпром пiд Лубнами та над рiчкою Старицею, – обiзвалась Гризельда.

– Князь Єремiя бував в битвах i з московитами вкупi з славним Лукою Жолкевським, випалив i знищив силу московських сiл, – сказав старий Замойський.

– Менi дуже, дуже приемно бачити молодого князя, що вже вславився в битвах в таких молодих лiтах, – сказала Гризельда.

– Я ладен стояти з мечем щодня, щогодини для оборони нашоi дорогоi вiтчизни Польщi, для оборони нашоi католицькоi вiри, – говорив Єремiя, похопившись виявити свою ревнiсть до Польщi та католицтва.

Вiн знав, що на його вважають при дворi як на неофiта й недавнього перевертня, i боявся, щоб Замойський та його дочка не подумали часом, що вiн зостався украiнцем i затаiв в душi спочування до козакiв та прихильнiсть до рiдного краю.

– Ми дуже радi цьому, – обiзвався старий Замойський, – украiнськi князi та магнати повиннi ставати вспiл з нашою шляхтою, якоi б вiри вони не були: чи благочестивоi, чи католицькоi, чи кальвiнськоi та социнiянськоi. Найлiпше було б, якби украiнськi дворяни та магнати вкупi з литовськими стали однiеi вiри з нами.

– І я такоi думки, – сказав Вишневецький, – я задля того й став католиком.

– І поляком?.. – несмiливо обiзвалась Гризельда.

Єремiя замовк: йому було байдуже, чи вiн украiнець, чи поляк: вiра була задля його одна формальнiсть, без котроi йому не можна було досягти до визначеноi для себе високоi мети. Вiн окинув очима Гризельду i пильно придивився на неi. Вона була на вроду не погана, але й гарною не можна було ii назвати. Панна Замойська була русява. Розкiшнi заплетенi коси двiчi обвивали ii чималу голову.