Князь Єремія Вишневецький

Це все багатство – то праця хлопiв, – обзивались деякi старi мiщани.

Король Владислав V стояв на дверях палацу й дожидав королеви. Коло його стояли натовпом старi магнати та шляхтичi в багатих уборах. Хоч Владиславовi було тодi вже тридцять сiм рокiв, але вiн був ще молодий на взiр та гарний з лиця, бiлявий та ясноокий. Довге русяве волосся спадало кучерями на плечi. Борода була коротка по тодiшнiй шведськiй модi. Довгi прямi вуси надавали мужностi делiкатнiй спанiлiй фiгурi короля – родом шведа.

Королiвська карета стала коло дверей.

Музики вдарили на привiтання молодiй королевi веселого маршу.

Король Владислав взяв пiд руку молоду королеву, повiв до чималоi тронноi зали, вивiв по сходах до трону, посадив ii на тронi. Двiрськi дами стали по один бiк трону, магнати стали по другий бiк. Декотрi сенатори промовили поздоровнi промови латинською мовою. Бiскуп Яваринський одповiдав iм за королеву, хоч сама королева й розумiла латинську мову i вмiла навiть нею говорити. Молодi сини магнатiв стовпились натовпом коло порога.

Єремiя Вишневецький, як потомок давнiх литовських князiв, став поперед усiх i гордим оком зорив по свiтлицi на молодих двiрських дам. Ненароком його гострi очi впали на Гризельду Замойську. Вона була найпоказнiша мiж усiма дамами, висока, поставна, плечиста та рiвна станом, як тополя. В блакитнiй сукнi, в пишному вишневому кунтушi, з золотими позументами, в золотiй дiадемi на темно-русих розкiшних косах, Гризельда Замойська була велична на взiр, неначе якась цариця. Єремii здавалось, що не Цецiлiя королева в тих пишних палатах, а Гризельда, що Гризельдi подобало б вийти по сходах i сiсти на тронi на мiсцi невеличкоi сухорлявоi нiмкенi Цецiлii. Гризельда пiдвела яснi очi й гордовито поглядала на блискучий натовп синiв багатих магнатiв, ii гордовитi очi неначе промовляли до iх: нема мiж вами нi одного такого, котрий припав би менi до вподоби, нема мiж вами нi одного менi до пари; усi ви не вартi мого ласкавого слова, мого ласкавого осмiху, ви не для мене…

Пiсля коротких промов король почав знайомити молоду королеву з магнатами та чужоземськими посланцями.

Довгий ряд блискучих кунтушiв заворушився. Магнати один по другому виходили по сходах, цiлували королеву в руку, ставши, давнiм лицарським звичаем, на одне колiно. Перед Гризельдиними очима довгим рядом заманячiли то сивi, то чорноволосi чуби на пiдголених головах, товстi червонi лиця з довгими сивими кудлатими вусами, котрi нахилялись до Цецiлiноi руки.