Князь Єремія Вишневецький

Єремiя зорив очима на всi боки, неначе вiн оглядав якусь несподiвану сцену на театральнiй виставi, де несподiвано пiднiмались по закутках завiси i звiдтiля виходили червонi тiнi, неначе мари. Один ректор спокiйно дивився на червоних патерiв: вiн знав, що усi тi патери пiдслухували за потайними дверима, котрi вели в iх сумежнi покоi, i теперечки усi тi патери випадком вийшли разом до свiтлицi, неначе змовились. Вони чули все i вже знали, яка висока особа привела до iх колегii молодого й багатого княжевича, чули й знали, що розмова вже скiнчилась.

Кожного взяла цiкавiсть подивитись на князiв Вишневецьких, а нетерплячка сама пiдвела iх руки i поклала iх пучки на клямки коло потайних дверей з м’якими, пiдкладеними сукном завiсками.

Єзуiти поклонились старому князевi й посiдали коло стола. Зачервонiли червонi сутани пiд здоровим чорним хрестом, залиснiли голi черепи, заблищали неначе обмазанi оливою обголенi щоки. Тихий свiт лився в довгi вузькi вiкна, затiненi густими грушами. Здавалось, нiби пiд чорним хрестом зiбрались не апостоли Христовi, а ерусалимськi садукеi та пiдлесливi фарисеi з хитрими лисичими очима.

– Шановнi колеги! Ходiмо до каплицi й помолимось за молодого княжевича Єремiю, щоб бог подав силу й тяму й хист молодому княжевичевi до наук, щоб дух святий просвiтив його розум свiтом до прийняття свiтла науки, напутив його серце до добра й правди.

Всi раптом пiдвелись, наче машини. Ректор пiшов через свiтлицю й одчинив дверi в подовжасту темну каплицю.

В далекому кiнцi каплицi сяв престол, обставлений срiбними та золотими свiчниками, сяла золота звiзда над дароносицею, неначе сходила на вечiрньому обрii ясна та блискуча зоря. Ректор впав на колiна перед престолом. Патери поставали навколiшки на схiдцях i позгортали руки на персах на молитву. На темних хорах високо пiд склепiнням загув орган тихо, неначе нишком, неначе в густому бору зашелестiв та жалiбно загув вiтер в густих соснах. Патери довго молились нишком; тихий гук все гув рiвними низькими тонами, неначе благав небо вкупi з патерами. Тихий свiт лився через зеленi та жовтi шибки довгих та узьких готицьких вiкон i розсипав по червоних сутанах фантастичний одлиск колоритними сутiнками, плямами та смугами. Але не про Єремiiн розум, не про добро й правду була та молитва пiд тихий жалiбний гук органа. Та молитва була схожа на благання злих духiв, щоб князь Єремiя став ворогом свого рiдного краю й пролив рiки рiдноi кровi.