Великий Гетсбі = The Great Gatsby

Потiм схопила песика, палко поцiлувала його i вийшла на кухню з таким виглядом, наче десяток кухарiв чекають там ii наказiв.

– Я зробив кiлька непоганих пленерiв на Лонг-Айлендi, – самовдоволено мовив мiстер Маккi.

Том тупо подивився на нього.

– Два навiть оправив у рамки й повiсив у себе вдома.

– Два чого? – спитав Том.

– Два етюди. Один я назвав «Мис Монток. Чайки», а другий – «Мис Монток. Море».

Кетрiн, сестра Мiртл, сiла на диван поряд мене.

– Ви теж живете на Лонг-Айлендi? – спитала вона.

– Я живу у Вест-Еггу.

– Справдi? Я там нещодавно побувала, з мiсяць тому. На вечорi в одного добродiя на iм’я Гетсбi. Ви з ним знайомi?

– Вiн мiй сусiд.

– Знаете, кажуть, вiн чи то племiнник, чи то двоюрiдний брат кайзера Вiльгельма. Звiдти i його багатство.

– Справдi?

Вона кивнула головою.

– Я його боюся. По-моему, з таким, як вiн, краще не мати справи.

Цю вельми цiкаву iнформацiю про мого сусiда урвала мiсiс Маккi, яка, показавши пальцем на Кетрiн, раптом вигукнула:

– А знаеш, Честере, з нею ти б теж змiг дещо зробити!

Але мiстер Маккi тiльки неуважливо кивнув iй головою i знову обернувся до Тома.

– Я б по-справжньому зайнявся Лонг-Айлендом, якби хтось замовив за мене слiвце. Менi б тiльки пробитися в друк, а там уже я за себе певен!

– А ви звернiться до Мiртл, – вибухнув реготом Том; мiсiс Вiльсон саме ввiйшла до вiтальнi з тацею. – Вона вам напише рекомендацiйного листа. Напишеш, Мiртл?

– Якого листа? – спантеличено спитала Мiртл.

– Рекомендацiйного листа до твого чоловiка, нехай мiстер Маккi зробить з нього кiлька етюдiв.

Кетрiн присунулася ближче й прошепотiла менi у вухо:

– Вона ненавидить свого чоловiка так само, як Том – свою дружину!

– Невже!

– Смертельно ненавидить! – Вона подивилася на Мiртл, потiм на Тома. – Ну, а я кажу: нащо жити з тим, кого ненавидиш? По-моему, так: домоглися б i вiн, i вона розлучення, а потiм побралися б.

– Тож i вона не любить Вiльсона?

Вiдповiдь на це була несподiвана. Вiдповiла сама Мiртл, яка почула запитання, – вiдповiла лютою, брудною лайкою на адресу чоловiка.

– От бачите! – переможно вигукнула Кетрiн, а потiм знову притишила голос. – Власне, все упираеться в його дружину. Вона католичка, а католики не визнають розлучення.

Дейзi зовсiм не була католичкою, i хитрiсть, прихована в цiй брехнi, справила на мене неабияке враження.