Великий Гетсбі = The Great Gatsby

Мiсiс Вiльсон встигла перед появою гостей перевдягтись i тепер була вбрана в шикарну вихiдну сукню з кремового шифону, що шурхотiв, коли вона походжала по вiтальнi. Немовби пiд впливом нового туалету змiнилась i ii поведiнка. Та дивовижна жвавiсть, що так вразила мене при нашому знайомствi в гаражi, перейшла в просто-таки разючу пиху. Їi смiх, жести, мова ставали дедалi неприроднiшими, i в мiру того, як вона надималася, вiтальня немовби зменшувалась довкола неi, аж поки в мене виникло враження, що мiсiс Вiльсон стрiмко обертаеться в клубах диму на якiйсь рипучiй, скреготливiй осi.

– Ох, люба, – казала вона сестрi робленим, верескливим голосом, – усi тi людцi тiльки й дивляться, як би тебе ошукати, поживитися за твiй рахунок. Не далi як минулого тижня до мене сюди приходила жiнка, зробила педикюр, а заправила стiльки, наче видалила менi апендицит!

– А як ту жiнку звуть? – спитала мiсiс Маккi.

– Мiсiс Еберхардт. Вона робить педикюр вдома у клiентiв.

– Менi так подобаеться ваша сукня, – сказала мiсiс Маккi.

Мiсiс Вiльсон вiдхилила комплiмент, зневажливо звiвши одну брову.

– Ет, це вже старi лахи, – мовила вона. – Цю сукню я вже не ношу – надягаю хiба тодi, коли менi байдуже, як виглядаю.

– Але вона вам страшенно пасуе, ви в нiй якась особлива, – не вгавала мiсiс Маккi. – Якби Честер мiг зняти вас у такiй позi, вийшов би справжнiй шедевр!

Ми всi мовчки втупились очима в мiсiс Вiльсон, а вона, вiдкинувши з чола пасмо волосся, подарувала нам у вiдповiдь слiпучу усмiшку.

– Я змiнив би освiтлення, – сказав вiн нарештi. – Щоб увиразнити скульптурнiсть обличчя. І обов’язково взяв би в кадр волосся в усiй його пишнотi.

– А я б нiзащо не змiнювала освiтлення! – вигукнула мiсiс Маккi. – По-моему, це…

– Шш! – присадив ii чоловiк, i ми всi знову зосередилися на предметi дискусii, але тут Том Б’юкенен голосно позiхнув i звiвся на ноги.

– Ви б краще випили чогось, – звернувся вiн до подружжя Маккi. – Мiртл, дай ще льоду й мiнеральноi, поки всi тут не поснули.

– Я ж казала тому хлопцевi, щоб принiс лiд. – Мiртл звела брови, обурена недбалiстю прислуги. – От ледацюги! За ними як не простежиш, нiчого не зроблять.

Вона подивилася на мене й не знати чому засмiялась.