Шенгенська історія. Литовський роман

Вiн спав на краечку лiжка i голова його майже звисала з краю подушки. Може, саме тому Інгрида поставила кухлик кави прямо на пiдлогу коло узголiв’я.

Вiн спробував ковтнути кави не пiдiймаючи голови, i тут же обпiк губи. Лайнувся вiд душi. В кiмнату на його голос повернулася Інгрида в домашньому халатику.

– О! Щось нове! – здивувався вiн.

– Ага, – кивнула Інгрида. – Тут поруч е крамничка, в якiй можна за кiлька фунтiв iз нiг до голови одягнутися!

– Секонд-хенд iз Європи?!

– Доброчиннiсть iз Англii.

– Покажеш крамничку пiсля снiданку, – Клаудiюс пiднявся, натягнув джинси i светр. – Я саме учора грошi заробив.

– Тодi готуй снiданок! Нашi яйця праворуч, а сусiдськi – лiворуч! – скомандувала дiвчина.

Коли наминали яечню, сидячи за кухонним столиком, залiзними сходами за вiкном спустилася Таня.

– Ви менi зараз сто двадцять фунтiв за наступний тиждень можете дати? – спитала вона, зазирнувши на кухню.

Клаудiюс похитав головою. Таня перевела погляд на Інгриду, але Інгрида нiби й не звернула на неi уваги. Виделкою вона обскубувала правильноi сонячноi форми жовток, звiльняючи його вiд бiлка.

– За кiлька днiв, – пообiцяв Клаудiюс.

Тетяна зiтхнула i зачинила за собою дверi. Але через хвилину знову з’явилася на кухнi.

– А цi, сусiди вашi? Ви iх не бачили? – поцiкавилася дещо заклопотано.

– Буцiмто вночi галасували, – вiдповiв Клаудiюс.

– Вони менi за тиждень заборгували, – промовила вона.

– Та прийдуть вони, он i продукти iхнi в холодильнику, i пиво у них е, – вже не пiдiймаючи голови, вимовив Клаудiюс.

Таня зазирнула в холодильник.

– Їхня iжа лiворуч, – пiдказала Інгрида.

– Та тут самi яйця! – видихнула задумливо Тетяна.

Роздiл 20. Пiенагалiс. Неподалiк вiд Анiкщяя

Велика чорна торба на блискавцi важила, мабуть, кiлограмiв iз тридцять, а то й бiльше. Ще в Анiкщяi Рената здивувалася, як важко було Вiтасу ii нести вiд автобуса до машини й як хитнувся ii маленький «фiат», коли Вiтас майже впустив ii в багажник.

Поки iхали, Рената перебрала в головi всi можливi подарунки, здатнi стiльки важити, але жодноi притомноi пiдказки вiд своеi уяви не отримала. Найважчим подарунком в ii думках могла бути тiльки якась китайська ваза, але, з iншого боку, вази ж роблять iз порцеляни, а порцеляна легка. Тобто ваза цiлком могла бути великою, але щоб такою важкою? Це навряд.