На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Шенгенська історія. Литовський роман» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Шенгенська історія. Литовський роман

Автор
Дата выхода
29 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Шенгенська історія. Литовський роман" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Шенгенська історія. Литовський роман" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрей Курков) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали і навіть припустити не могли, чим їм доведеться там займатися. Вони довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе. Вони були молоді й самовпевнені. І поки вони сиділи за столом і очікували на «шенгенську північ», далеко від Пієнагаліса до шлагбаума, який перекриває дорогу на литовсько-польському кордоні, підійшов старий з дерев’яною ногою, який знав Європу як свої п’ять пальців. Він дочекався півночі і, як тільки прикордонники підняли назавжди смугастий шлагбаум, став першим литовцем, який перейшов кордон без пред’явлення паспорта. Перед ним теж лежала далека дорога, а в схованці його дерев’яної ноги вирушили в подорож разом зі своїм власником шість його паспортів. І все на одне ім’я – Кукутіс…
📚 Читайте "Шенгенська історія. Литовський роман" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Шенгенська історія. Литовський роман", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пiдняв мiтлу, що лежала тут же, бiля дверей, обмiв нею снiжок зi своiх чобiт i вiдразу ж перевзувся в сiрi фетровi капцi бiльшого, нiж треба, розмiру. У них можна було човгати пiдлогою, не пiдiймаючи ноги. І дiд Йонас, пiдхопивши цеберка зi снiгом, «прослизнув» коридором до перших дверей злiва, дерев’яних i безлiч разiв фарбованих у рiзний колiр, через що в усiх гостей цього затишного хутiрського будиночка з’являлося враження, що такi дверi можуть провадити тiльки в iнший, паралельний свiт. Якщо придивитися до них, то зшкрябана фарба в рiзних мiсцях видавала iхне червоне, бiле i навiть сине минуле.
Дiд Йонас повернувся в коридор зi шваброю. Витер пiдлогу навкруги.
* * *
– Нам потрiбен капелюх! Пiди попроси у дiда! – Вiтас втупився бешкетним i водночас вимогливим поглядом у Ренату.
– Вiн капелюхiв не носить! Ну гаразд!
Рената постукала в зеленi дверi.
– Дiду, можна? – гукнула вона i потягнула за ручку.
Зазирнула. Дiд Йонас сидiв у крiслi пiд вiкном. Над головою свiтилася лампочка торшера. На носi – окуляри в кiстянiй оправi дивного, майже бурштинового кольору. В руках – книга.
– Можна у тебе каструлю узяти?
– Бери! А що варити будеш?
– Майбуття, – пожартувала Рената i пройшла в його кухоньку, в якiй пательнi, каструлi й iншi емностi та пристосування для приготування iжi висiли, зачепленi за довгi та загнутi догори цвяхи, вбитi в колоди стiни рядами аж до самоi стелi.
Це вiконце трохи скидалося на середньовiчну бiйницю, немов той, хто задумав цей будинок, вважав кухоньку останнiм бастiоном. Або ж розмiр вiкна свiдчив про небажання господаря, щоб за ним могли знадвору спостерiгати за трапезою?!
Рената зняла з цвяха велику каструлю i забрала до себе.









