Шенгенська історія. Литовський роман

Старий, котрий спостерiгав за прикордонником, кивнув у вiдповiдь i, витягнувши з кишенi короткого сiрого пальта з пiднятим комiром старомодний кишеньковий годинник, вiдкинув накривку циферблата. Вiсiм хвилин до пiвночi.

– Може, зайдете? – спитав ввiчливо прикордонник.

– Може, й зайду, – вiдказав старий, але з мiсця не зрушив.

– Та заходьте вже, – повторив свое запрошення вiйськовий. – У нас i чай е, i дещо мiцнiше!

– Що ж це таке? – здивувався вголос старий. – Ви всiх без винятку готовi до себе запрошувати? Та й хiба дозволено пити на кордонi?

– Сьогоднi можна, – зiтхнув прикордонник.

І вiн вiдчинив дверi, зайшов у будиночок й огледiвся. Стариган пiднявся трьома сходинками, акуратно заносячи над кожною праву ногу, що не гнулася в колiнi i закiнчувалася не важким черевиком, як лiва, а гумовим пiдбором, прибитим до дерев’яноi щиколотки.

У великiй кiмнатi прикордонноi застави пахло корицею та гвоздикою. На маленькiй електроплитцi пускав iз носика пару синiй емальований чайник.

Старий перевiв погляд iз президента на трьох прикордонникiв. Похитав головою.

– Хто ж так кордон охороняе? – здивовано спитав вiн.

– Ми закриваемося, – сумним, безбарвним голосом пояснив незнайомий офiцер i розвiв руками, показуючи, що бiльше вiн нiчого вдiяти не може.

– Кордон закриваете? – перепитав старий.

– Навпаки. Вiдчиняемо. А от прикордонний пункт бiльше не потрiбен, – сказав iнший прикордонник.

– І куди вас переводять?

– Кого куди, – зiтхнув третiй. – А я, вочевидь, поiду за нього, за кордон, – вiн кинув не дуже радiсний погляд у вiкно.

– Либонь, е ж такi краiни, в яких бракуе прикордонникiв, – задумливо промовив старий знову пiсля недовгоi паузи. – Але цi краiни або хворi, або великi… Або i те й iнше!

Роздiл 2.

Дiд Йонас, зайшовши в будинок iз двома цеберками, повними чистого оксамитового снiгу, зупинився на гумовому килимку.

Свiтло коридорноi лампочки вiдсвiчувало в калюжах, що розповзлися довкола виставлених пiд стiною у вiльному напiвпорядку черевикiв i чобiткiв. З пари чоловiчих коричневих черевикiв стирчали все ще стисненi судомою морозу шнурiвки.

Опустив старий Йонас вiдра перед собою.