Сагайдачний

Марко з Петром повлазили на вiз, бо так iм наказав Степан.

Один з розбишак закрався до воза кульчичан i став порпатись. Хлопцi бачили його ноги. Петро приповз ближче, сплутав йому обидвi ноги мотузом i прив'язав до колеса. Марко побiг попiд вози i сказав батьковi, що коло iх воза злодiй пораеться. Степан надбiг до воза i замахнувся шаблею. Злодiй хотiв вiдскочити назад i впав у болото. Кiлька людей кинулися на нього i зв'язали мотузом за руки й ноги.

Подорожнi вiдбилися; розбишаки, тi, що могли рушатися, втiкали в лiс.

Запанувала велика радiсть. Тепер можна було i ранених перев'язати.

Дрозд пiдiйшов до зв'язаного розбишаки i став його перепитувати. Розбишака мовчав, мов нiмий.

– Розложити огонь, – наказав Дрозд, – припечемо його трошки, то все виспiва.

– А далi став придивлятися до нього та й каже: – Еге, любчику, ти хоч нiчого

не говориш, я тебе знаю. Панове, ми зловили самого ватажка… От будуть мати у. Львовi радiсть! Ну, пане Карий, поiдемо до Львова, там на тебе не вiднинi ждуть.

– Нiде менi таiтися. Коли пiзнали, то я тобi, пане Дрозде, ось що скажу: пусти мене, а не пожалiеш того.

– От вигадав! Тепер, як тебе розрубають начетверо, а вони зроблять це напевно, уся околиця буде мати спокiй.

Карий засмiявся:

– Чи ти того певний, що мене туди довезеш? Ще заки з того лiсу виiдеш, моi товаришi вiдiб'ють мене, а тодi нi один живий з вас не вийде.

– А ти також пропадеш, бо я тебе першого роздавлю.

– А хоч би й так, то з того лiсу наш брат не виведеться.

Як ти думаеш, чи е де краща сторона для нашого ремесла, як цей лiс? Не стане Карого, то буде бiлий, рудий, який хочеш…

– Ти це називаеш ремеслом? Може, i цех свiй розбишацький маете?

– Авжеж, що так. Кожне ремесло добре, що дае заробок. Ти рiжеш свиней i заробляеш, а я iнколи зарiжу чоловiка i маю теж свiй заробок. Ти можеш страшити, але можу i я, от як тепер. Не повелось нам, а тiльки через те, що той собака, якого я вислав на розгляд, фальшиво менi донiс про вашу силу. Коли б я був знав, що валка така велика, був би вас або не зачiпав, або взяв бiльше людей.

Коли вiн живий, накажу його повiсити за це… Але я рад би знати, який чорт пiд тим возом замотав менi посторонком ноги, так що я незчувся, та ще, шельма, прив'язав мотуза до колеса.

Подорожнi стали придивлятися. Справдi, до колеса був прив'язаний мотуз, а другий кiнець обмотаний був коло нiг. Розбишака мав на ногах грубi чоботи i незчувся.

– То Петро таке виладив, – каже Марко.