Чорні рядки

Чорнi рядки

Андрiй Чайковський

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Чорнi рядки» Андрiя Чайковського – спогади письменника про свою дiяльнiсть на посадi повiтового комiсара ЗУНР у Самборi***. Перу автора належать також й iншi твори, зокрема, «За сестрою», «В чужiм гнiздi», «Малолiтнiй», «Своiми синами», «Панич», «Жовнiр», «Хто винен», «За вiхоть сiна» тощо. Андрiй Чайковський – украiнський письменник i громадський дiяч, майстер романтично-iсторичноi та психологiчноi прози.

Андрiй Чайковський

ЧОРНІ РЯДКИ

Моi спомини за час вiд 1 листопада 1918 р.

І

Отсi i рядки назвав я чорними. Зачав я iх писати зараз по розвалi нашоi молоденькоi держави, коли я встиг утекти до Коломиi i опинився пiд румунським постолом. Лицарське румунське вiйсько тодi справдi ходило в постолах, а старшини малювали собi личка i стискали талiю шнурiвками.

Я зачав писати у станi найстрашнiшоi депресii. Я був близький божевiлля i лиш якесь чудо, що я не наложив на себе рук з одчаю, щоби покiнчити своi страшнi душевнi муки.

Я так щиро вiрив в успiх нашоi святоi справи, я нiколи стiльки не працював, як у тiм перiодi наших визвольних змагань. А цю мою працю зрозумiе лиш той, хто працював серед таких самих обставин, як я: пiд гуком гармат i тарахкотiнням скорострiлiв, коли то вiд часу до часу покажеться, зафуркотить у повiтрi птичка i вiд часу до часу знесе залiзне яечко з екразитовим жовтком.

Мимо того я працював у тiй твердiй непохитнiй вiрi, що наша свята справа не може пропасти та що ми по сотках лiт неволi заживемо у своiй батькiвщинi своiм вольним життям.

Та нараз усе порскнуло, мов мильний пузир на водi. Нас пере шахрували, продали, зробили з нас подарунок тим, що бiльше обiцяли дати.

По такiм розчаруваннi можна було збожеволiти.

Тепер вiдгребую у моiх скупих записках та в моiй пам'ятi усе минуле.

В цих моiх споминах не можу напевно оперувати назвиськами i певними календарними датами, бо я не мав часу вести хронiки день по дневi. Тому i не прогнiваюся, коли мене хто тямучий справить. Та вже не багато таких осталося мiж живими, котрi враз зi мною тодi працювали, багато з них уже пiд муравою.