Маленькі жінки

Поглянувши ще раз на мiстера Лоренса, Джо зловила себе на думцi, що очi пiд густими сивими бровами в життi були навiть добрiшими, нiж на портретi, а ще вона помiтила, що в них був ледь помiтний хитрий вогник, i це значно зменшило ii страх. І ось пiсля цiеi жахливоi хвилинноi паузи, яка здалася Джо вiчнiстю, хрипкий голос, який зараз звучав ще суворiше, нiж кiлька хвилин тому, сказав:

– Отже, не боiшся мене, так?

– Не боюсь, сер.

– І не вважаеш мене таким красивим, як твiй дiдусь?

– Є трохи, сер.

– І я, кажеш, людина вольова i навiть трохи авторитарна, чи не так?

– Я просто сказала, що менi спало на думку, коли я дивилась на ваш портрет.

– Але я тобi подобаюся, незважаючи на це?

– Так, сер.

Така вiдповiдь явно сподобалась старому джентльменовi. Вiн розсмiявся i потиснув iй руку. Потiм вiн нахилився так, що його обличчя порiвнялося з обличчям Джо, уважно подивився на неi, а потiм знову випростався i сказав:

– Обличчям ти на дiда не дуже схожа, а ось характером точно пiшла в нього.

– Дякую, сер, – видихнувши з полегшенням, вiдповiла Джо. Тепер вона вiдчувала себе цiлком комфортно i знову говорила в своiй звичнiй невимушенiй манерi.

– І що це ви тут робили з моiм онуком, га? – несподiвано запитав мiстер Лоренс.

– Невеликий добросусiдський вiзит, щоб трохи пiдбадьорити Лорi, сер.

– Думаеш, його потрiбно було трохи пiдбадьорити?

– Так, сер, вiн здаеться таким самотнiм, думаю, спiлкування з однолiтками пiшло б йому на користь. Можливо, з нами, дiвчатами, йому буде не так цiкаво, але ми будемо радi допомогти чим зможемо. А ще я хочу вiд усього серця подякувати вам за чудовий рiздвяний подарунок, який ви нам передали, – додала Джо.

– Ну що ти, це не менi потрiбно дякувати, це була iдея Лорi! До речi, як справи у тiеi нещасноi жiнки?

– Уже все добре, сер, – i Джо почала розповiдати про сiмейство Гуммель i про те, як iх матерi вдалося залучити до допомоги цiй бiдолашнiй сiм’i людей бiльш заможних, нiж вона.

– Це у неi вiд батька, вiн теж завжди поривався всiм допомагати. Передай мамi, що я загляну до вас на днях. О, чуеш, задзвенiв дзвоник – чай готовий. Це Лорi розпорядився. Тож пропоную пройти до iдальнi для добросусiдського чаювання.

– Якщо я не заважатиму, я буду рада залишитися на чай, сер.