Володимир

А вже, звичайно, не Полотськiй землi служив князь Регволд, лодii з його дружинами увесь час iздили по Двiнi до моря i далi в Свеарiке, на поклiн до конунгiв, iншi його дружини доходили до Шецiна й Шлезвiга – там iх гостинно зустрiчав iмператор Оттон, Перуном i Руссю присягався Регволд, але служив багатьом i рiзним богам.

Тут, у городi над Полоттю, за високими стiнами, оточений своею дружиною, i сидiв князь Регволд. Мав вiн двох синiв – Роальда i Свена – та ще дочку – сiрооку красуню, гнучку й ставну Рогнедь.

Вона була мрiею багатьох вiкiнгiв i скальдiв[73 - Скальди – мандрiвнi спiвцi.], просити ii руки приiжджали рицарi з Свiонii, Данськоi землi i навiть з англiв, але Рогнедь, якiй тодi було тiльки вiсiмнадцять лiт, говорила батьковi, що iй не подобаеться жоден з них, – хто знае, може, вона виглядала сватiв вiд нiмецького iмператора?!

Нетерпеливився, ждав i князь Регволд разом iз своiми синами. Йому – жадiбному, ненажерливому – було тiсно в городi Полотську, мрiяв вiн про землi з багатьма городами, влади хотiв, багатства.

Тому й послав одразу ж, тiльки на Киiвському столi сiв Ярополк, своiх слiв до нього, тому Регволд прихильно зустрiв звiстку про те, що Ярополк убив брата Олега, коли ж киiвський князь запропонував полотському волостелиновi сукупно з ним iти на Новгород супроти князя Володимира, Регволд вiдповiв згодою i заходився збирати воiв з своеi землi. Через те вiн так зустрiв i послiв новгородських, – вони пропонували вiд iменi Володимира мир, Регволд уже давно пiднiс над Полотською землею чорне знамено вiйни.

3

Швидко посувались уперед рiками та озерами воi князя Володимира. На чолi пливли лодii Новгородськоi землi, слiдом за ними важкi лойви й шнеки варягiв, позаду, де не глянь, – учани, буси, однодеревки земель заволотських i полунощних.

На озерi Ільмень, широкому, як море, де не видно було й берегiв, пiвнiчний вiтер швидко гнав лодii з хвилi на хвилю, у гирло Ловатi вони увiйшли ключами й так довго пливли мiж зелених берегiв i високих лiсiв; лодii чола вже наближались до Пархiна, а в гирло все входили однодеревки, що охороняли воiнство ззаду.

Послав князь Володимир багато своiх воiв ще й пiшо та комонно понад Ловаттю, вони посувались обома берегами, велика, незборна сила невблаганно йшла з пiвночi на пiвдень; стережучись пiдступного ворога, воi дивились уперед, у затягнуту весняними туманами далину, на боки, обминали зрадливi лiси, оглядались назад, де за озером Ільмень сховався Новгород.