Володимир

Проедр Василь дiяв рiшуче – прогнавши в Малу Азiю Варда Склiра, вiн слiдом за ним став висилати туди ж i його прихильникiв i друзiв, – так у рiзнi феми Малоi Азii потрапили Дельфiни, Куркуаси.

Побоюючись мстивого проедра, деякi полководцi, патрикii самi тiкали з Константинополя – вони забирали з собою родини, всi скарби, оселялись у Вiрменii, Грузii, де втiкачiв з Константинополя приймали гостинно.

Проедр Василь розумiв, яка сила збираеться в Малiй Азii, до нього доходили вiстi, що вигнанцi й утiкачi з Константинополя гуртуються навколо доместика схол Варда Склiра.

Але було вже пiзно. Вард Склiр мав пiд своею рукою легiони, якi дав йому сам проедр Василь, вiн спирався на кращих полководцiв iмперii, що втекли з Константинополя, його оточувала знать Вiзантii, що мала незчисленнi багатства.

Варда Склiра знали добре й у землях Кавказу, до яких давно простягала пазурi Вiзантiя, емiри Багдадського халiфату, що мрiяли про владу в Малiй Азii й навiть у Європi, також пiдтримували його.

Через це й трапилось так, що Вард Склiр оголосив себе iмператором Вiзантii, його визнали вiрмени, емiри Мартирополя, Хорбота й Амiди, що сидiли над рiками Тигром i Євфратом, волостелин Багдада й Вавилона Адудаула – всi вони пiдтримали Склiра, обiцяли допомогу.

Не тiльки Азiя турбувала проедра Василя – вiн знав про вбивство кесаря Бориса, якого сам послав у Болгарiю, i нiяк про це не шкодував – одним кесарем бiльше чи менше, що до цього Вiзантii? Розмiрковуючи далi, проедр доходив висновку: може, й краще, що не стало Бориса, – коли вiн не зумiв зiбрати нинi сил, то не зiбрав би iх i далi.

Проедра турбувала доля брата Бориса Романа. Однi в Константинополi говорили, що вiн попав у полон до комiтопула Самуiла Шишмана i що той нiбито назвав його царем Болгарii, iншi стверджували, що Самуiл призначив Романа начальником усього свого вiйська.

Що ж робилось справдi в Захiднiй Болгарii – нiхто не знав, комiтопули сидiли в горах, мiж ними й Вiзантiею височiли Родопи, – загадковий свiт, страшнi люди захiднi болгари.

Там, за Родопами, збираеться й насуваеться на Вiзантiю гроза, на перевалах, у клiсурах, а там i в долинi на пiвдень вiд Родопiв стало з’являтися все бiльше й бiльше болгарських загонiв, вони чинили велику шкоду акритам, комiтопули переходили в наступ, iмперii загрожувала смертельна небезпека.