Володимир

На поклiн до князя Ярополка? Руськi люди досi не чули, щоб кагани iздили на поклiн до iхнiх князiв, старi, бувалi воi говорили: «Стережись хозарина на Ітилi-рiцi, ромея – над морем Руським, а печенiга – скрiзь у дикому полi»; не знали вони й на цей раз, як бути з печенiгами, через що велiли загону стати на мiсцi й ждати, самi ж оточили його, а до Киева послали гонцiв, якi б дiзнались, що i як iм робити.

Меч i щит князя Святослава! Ярополк почув про печенiзького кагана Ілдею, стоячи в Золотiй палатi пiд зброею свого батька, i здавалося, цi мертвi, холоднi речi говорили, кричали, велiли, аби вiн не говорив з ворогами, якi пролили кров його батька.

Князь Ярополк забув свого батька, сказав, що говоритиме з каганом Ілдеею, вiн прийняв його в Золотiй палатi, де висiли батькiвський меч i щит.

У високих, шитих iз цапиноi шкiри чоботях-вивертнях, у короткому каптанi, пiдперезаний поясом iз золотим набором i кривою шаблею бiля пояса, чорний вiд степових вiтрiв, з кружальцем чорного волосся на поголенiй головi, гостроносий, з лукавими швидкими очима каган Ілдея стояв перед князем Ярополком i через толковина говорив:

– Ми приiхали, щоб дiзнатись про здоров’я великого князя, усiх воевод i бояр руських…

– Дякуемо, кагане! А як тобi iхалось у полi i як здоров’я твое й iнших каганiв?

– Спасибi, княже! І я, i всi iншi кагани почувають себе добре, посилають тобi дари.

Кiлька здоровенних печенiгiв, що прийшли разом з Ілдеею, розвернули мiхи й поклали перед князем дари – сувоi фофудii[38 - Фофудiя – схiдна тканина.] з срiбними узорами, клепану з сiчених кiлець байдану[39 - Байдана – кольчуга.], криву шаблю в золотому окладi.

– За дари дякуемо й даемо своi.

Гриднi принесли й подали кагану зробленi роднянськими майстрами позолоченi меч, щит i кольчугу.

– Твоi дари дуже щедрi, – говорив каган, i обличчя його аж сяяло вiд задоволення. – Краще срiбло, нiж мiдь, краще золото, нiж срiбло, краще мир i любов, анiж вiйна. З тим мене й прислали кагани, велiли сказати: нашi печенiзькi орди багато воювали з твоiми отцями й проливали руську й свою кров. Моi орди не хочуть тепер воювати з руськими князями, хочемо мати мир i любов з Киевом. Хочемо вiрно тобi служити.