Володимир

– Цi князi – язичники, варвари!

– Нi, варвара й язичника князя Святослава вже немае. Імператор Оттон повiдомив мене, що в Киевi сидить син його Ярополк. Вiн – християнин, його оточують знатнi люди, серед яких чимало християн, а дехто потай сповiдае й нашу вiру. Ти, епископе, на шляху до Киева заiдеш в Кведлiнбург i матимеш розмову з Оттоном. Бажано, щоб вiн послав з тобою свою людину, звичайно, як священика. Ми, – закiнчуе вiн, – пошлемо своiх слiв у Киiв, а за ними пiдуть легiони Оттона або ж, навпаки, нехай Оттон посилае спочатку своi легiони, ми пiдемо на Русь i слiдом за ними!

На берегах Тiбру тихо.

Роздiл третiй

1

Кесар Борис, залишивши Константинополь, швидко проминув Аркадiополь i Адрiанополь, бо весь пiвдень Болгарii був захоплений акритами[29 - Акрити – прикордоннi вiйська Вiзантii.], i вже наближався до Родопiв[30 - Родопи – Балканськi гори.], бачив удалинi зеленi передгiр’я, бiлi, вкритi снiгами вершини хребта.

Вiн був не один, поряд з ним на конi iхав брат Роман, iх оточувала сотня переодягнутих у болгарський одяг легiонерiв – все, що мiг дати йому проедр Василь.

Звичайно, покладатись на цю збройну силу не доводилось, – що сотня легiонерiв для кесаря Бориса, який жадав захопити батькiвський стiл i вiдбити в Шишманiв усю Болгарiю?

Через це кесар, переiжджаючи ночами вiд града до града i вiд села до села, розшукував старих боiлiв, кметiв i боляр, просив у них помочi, радився, як йому бути?

Кметi й боляри у розмовах з Борисом охоче пiдтримували його, але коли доходило до дiла й коли кесар просив дати помiч – грошi, а найпаче людей, – назбирали iх сотню, обiцяли ще прислати пiзнiше.

Так i наближався кесар до Родопiв – з сотнею переодягнутих легiонерiв та молодих боляр; вiн гнiвався на проедра Василя, що дав йому не легiон закованих у броню воiнiв, а нечисленну й кволу дружину, скоса поглядав на брата Романа, якого проедр послав з ним, – допомогти той не може, а думае, либонь, сам про корону кесаря, – вiн лютував, що не може надiти на голову корону болгарських каганiв, а скрадаеться в Болгарii як злодiй.

Кесар Борис надiявся, що коли промине клiсури[31 - Клiсури – гiрськi проходи.] в Родопах, наблизиться до древньоi Преслави, то там його зустрiнуть боляри, якi оточували його в Золотiй палатi преславського палацу, там вiн збере воiв, пiде з ними проти Шишманiв.

Якось уранцi, коли кесар Борис, переночувавши з дружиною у вiвчарських катунах[32 - Катун – хижа чабана.