Володимир

] на одному з перевалiв, прокинувся на свiтаннi i хотiв продовжувати путь, вiн побачив багатьох болгар – засмаглих вiд сонця й вiтрiв, в убогому одязi, iз звiрячими шкурами на плечах.

«Либонь, вiвчарi», – подумав кесар Борис, позираючи, як цi люди, збившись купками попiд кущами, стоять i пильнують за ними.

– Дружино! – крикнув кесар Борис, накидаючи на плечi чорне корзно й готуючись стрибнути в сiдло. – Ми iдемо далi на Преславу…

Сiсти на коня кесар не змiг, нiхто з дружини його не ворухнувся.

– Хто ви? – заволав Борис.

– Ми – болгари, – вiдповiв бородатий сивий чоловiк, бiля пояса якого кесар помiтив довгий меч.

– То добре, – сказав кесар Борис, який зрадiв, побачивши тут, у горах, так багато болгар. – Тодi слухайте! Я – син покiйного кесаря вашого Петра, онук кагана Симеона Борис, i також був вашим кесарем… Царство мi[33 - Царство мi – царство мое (болг.

Суворi й замисленi були обличчя в людей, що зустрiли колишнього кесаря.

– Ти сказав правду, – промовив бородатий болгарин, – у нас був каган Симеон, нехай буде прощен, мав i сина Петра, але онука його Бориса ми не знаемо й не хочемо знати. Ти помилився, Борисе! Це не твоя земля! Ти ж не болгарин, а гречин, пес ромеiв.

– Як смiеш ти, раб, так говорити зi мною – кесарем Болгарii?

Обличчя у бородатого було суворе й безжальне.

– Не сам я говорю, так говорить уся Болгарiя, земля i люди… Геть, гречине!

Борис вихопив меч.

– Дружино! – пролунав його сухий, хрипкий голос.

Та що це? Озирнувшись, вiн побачив, що легiонери схоплюються на коней i вдають спини, а болярськi синки чимдужче кидаються мiж скель i кущiв.

Меч затремтiв у руках Бориса, але не схитнулась рука в бородатого чоловiка – вiн вцiлив кесаревi просто в череп.

Люди, якi зустрiли кесарiв-утiкачiв на перевалах Родопiв, були зовсiм не вiвчарями, а воями. Залишивши мертве тiло Бориса на поживу воронам i взявши з собою Романа, вони попрямували стежками мiж скель i кущiв до ущелини, де паслися iхнi конi, осiдлали iх i рушили в гори.

Через тиждень воi опинились у Воденi – фортецi, що притаiлась на крутiй скелi над бурхливим потоком серед гiр i долин, – це була нова столиця Болгарii.