Володимир

Нинi йшло iнакше: Бразд i iншi селищани, що мали тереми й двори, Сварг i майстри-дереводiли, скудельники, чинбарi, якi працювали на князя, – всi вони стали на пагорку, любечани й ницi, чорнi стовпились нижче.

– Князь наш Ярополк iде на сiчу з воями верхнiх земель, яких веде робочич Володимир, – почав Бразд.

Сказавши це, вiн одразу ж зрозумiв, що почав недобре, – ницi люди, що стояли пiд городищем, сколихнулись, загомонiли.

– Який же вiн робочич, коли батько його Святослав – Ігорiв син i сам посадив його в Новгородi? – запитав хтось з натовпу.

Посадник налився кров’ю так, що аж посинiв.

– То правда, що князь Святослав посадив Ярополка в Киевi, Олега в деревах, а Володимира в Новгородi, але сталось так, що не всi його сини однаковi, – токмо Ярополк береже мир i тишу в рiднiй землi…

– Посаднику Бразде! З ким у нас мир i тиша? З печенiгами та ромеями? Та нашi ж дiди й батьки вiки воювали з ними…

– Князь Ярополк мудрий! – вiдповiв Бразд. – Доколи будемо кувати мечi, а не рала?! Он – земля, лiси, рiки; токмо би мир.

То правда! Навкруг були земля, лiси, рiки, колись вони належали iхньому роду, а нинi все це чуже: посадникове, волостелинове, княже. Проте Днiпра не повернути всп’ять, того, що було, не повернути, аби мир, мир!

– Але ж сам князь Ярополк не держить миру, а йде супроти братiв своiх!

Бразд лютував.

– Як же йому не йти на братiв, коли Олег не захотiв платити Киеву данi, через що й загинув, Володимир такожде не прийняв посадника княжого, пiдняв нинi всi полунощнi землi, iде сюди, на Киiв, щоб захопити стiл отця свого.

– То нехай князь Ярополк iде з своею дружиною на прю супроти брата свого Володимира i нехай меч скаже, кому з них у Киевi сидiти, – пролунало з натовпу.

– Хто це говорить? – заволав Бразд. – Чого ж мовчите?

І через те що нiхто не вiдповiв, Бразд сказав:

– Князь Ярополк кличе всiх на брань з Володимиром. Як i батьки нашi, пiдемо на сiчу сукупно, вас, любечан, вестиму я, приеднаемось до волостi Остерськоi, яку вестиме посадник Кожема… І не затримуйтесь, люди, князь Ярополк кличе нас iти йому на помiч швидко; тiльки волостелин Кожема дiйде до Любеча, разом iз ним мусимо вирушати й ми.

О, посадник Бразд говорив тепер не так, як тодi, коли кликав на брань людей князь Святослав. Тепер вiн був посадником княжим, не тiльки Ярополка, сам себе хотiв захистити.

А люди мовчали.