Галицька сага. Велика війна

– А якщо вони назавжди?

– Нiчого вiчного немае!

Тим часом наймолодший член родини, нарештi, заснув, i Феодора, жiнка Гната, безцеремонно всiх розiгнала. Попрощавшись iз батьками i братом, Василь iз сiм’ею залишили хату. На здивування батька, син Левко не спiшив приеднатися до них.

– Я пройдуся! – сказав Левко й одразу розчинився у темрявi.

– Куди його понесло? – не зрозумiв батько.

– А ти за своiм залiзом узагалi нiчого не помiчаеш! – iз докором вiдповiла Ганна. – Любов у нашого сина!

Василь гмикнув.

– Любов! – сказав вiн. – Через ту любов одного разу вiн прийшов додому з розквашеним писком.

– Тепер йому що боятися! Хведька з Андрiем вже чотири мiсяцi нема!

– Ну, так! Тепер захиснички прийшли! Справдi, чого йому тепер боятися!

Левко цiеi розмови не чув. Вiн швидкими кроками прямував до потрiбноi йому хвiртки, де на нього мали чекати. Юнак затримався на сiмейнiй радi та сподiвався, що ця затримка не стала приводом, аби Ксеня його не дочекалася. Левко розпiзнав у темрявi тендiтну дiвочу постать i полегшено зiтхнув.

Все-таки дочекалася!

– Чого ти так довго? – невдоволено тихо, але без злоби в голосi запитала Ксеня. – Хiба ти не читав, що хлопцi мають чекати дiвчат, а не навпаки?

– Пробач, але ми обговорювали вдома дуже важливу проблему, – спробував виправдатися Левко.

– Навiть таку, що ти дозволив собi запiзнитися на рантку?

– Повiр, я дуже хотiв вирватись, але не змiг.

– І що такого важливого ви обговорювали? – В голосi Ксенi вже не було образи.

– А! – махнув рукою Левко. – Говорили, чи йти в недiлю до церкви, чи лишитися вдома.

– А чого це не йти? – здивувалася дiвчина.

– Хiба ти не знаеш, що наш отець став московським православним?

– І що з того? Я як тримала корогви на великi свята, так i буду тримати! Яка рiзниця? А тебе що, бiльше не буде на службi?

– Я-то буду, а мiй тато не пiде.

– Дядько Тома говорив, що колись ми також були православними.

– Я так само говорив батьковi.

– А вiн що?

Левко опустив очi долу.

– Дав по шиi!

Це розвеселило Ксеню, i вона зовсiм забула, що так довго чекала на Левка.

Жовтень виявився прохолодним, а вночi i поготiв, тому замерзла пiсля довгого чекання Ксеня й одягнутий абияк Левко невдовзi зрозумiли, що здибанка цього разу закiнчиться дуже швидко. Щоправда, цьому посприяла несподiвана поява дванадцятирiчного брата Ксенi Данила, що разом iз ровесниками – Василем Морозом i Костем Смолярем – невiдь-звiдки виникли перед закоханими.