Самсон і Надія

Вони пiдходили до краю оглядового майданчика. Вiдчувалося наближення сутiнкiв, i тi, що гуляли в парку, повертали вже назад до сходового спуску бiля колишнiх купецьких зборiв. Коли вони з Надiею зупинилися на краю майданчика, поруч уже нiкого не було.

– Ви свiй будинок звiдси бачите? – поцiкавився Самсон.

– Нi, – похитала головою Надiя. – А бачите, як красиво дим iз димарiв iде?

– Бачу! – вiдповiв Самсон.

– Менi так подобаеться, коли взимку повiтря пахне пiчним димом! – мрiйливо мовила Надiя. – Але для цього треба на дачi iхати, там це повiтря таке чисте! А ще недавно дим iз димарiв стовпчиком здiймався, i нiби небо цi стовпчики пiдпирали! А тепер його вiдразу вiтром звiюе!

– Ну так ранiше вугiлля палили, а вугiльний дим – вiн щiльнiший, стiйкiший, – пояснив Самсон.

– Ой! Лiхтарi засвiтилися! – зрадiла Надiя та показала рукою вниз, на вуличнi вогники Подолу.

– Теж iз дров, – посмiхнувся Самсон. – Тiльки дров не дуже-то вистачае! Товариш iз електростанцii скаржився, що запаси закiнчуються! Ну от як закiнчаться дров’янi запаси, то й згаснуть лiхтарi!

– Ну ви й скажете! – махнула рукою Надiя. – Стiльки лiсiв навколо Киева!

– Так, лiсiв багато, а лiсорубiв немае, iх в армiю мобiлiзували!

– Нiчого, треба буде – оголосять суботник, видадуть кожному по сокирi й на дев’ятнадцятому трамваi в лiс повезуть! – впевнено сказала дiвчина.

– І вам видадуть?

– І менi видадуть? Чим я гiрша! – Вона обернулася до Самсона й обдарувала його самовпевненою усмiшкою. – Ой, я ж забула! – нахилилася вона до своеi сумочки, що висiла на зiгнутому лiктi. Розкрила ii, витягла з хрускотом щось, загорнуте в газету. Розгорнула, i в руках у неi виявилося щось дивне, схоже на якусь випiчку, що скорiше за все нагадувало хлiб у виглядi молотка. – Ви, Самсоне, бiльше солодке любите чи солоне? – запитала вона.

– Солодке, – зiзнався хлопець.

Надiя вiдламала «ударну» частину булки-молотка, а собi залишила «ручку».

– Нам «Червона пекарня» для суботника в подарунок спекла! Теж у свiй суботник! У молотковiй частинi – повидло сливове, а в ручцi – тушкована капуста! – засмiялася вона.

Надiя смачно вiдкусила свiй шматок булки, i очi ii засвiтилися радiстю. Самсон обережно свою частину булки теж вiдкусив, але за один укус до повидла не добрався.