Самсон і Надія

– Нi, Радомицький уберiг вiд цього. Видав охоронну грамоту, що звiльняе вiд реквiзицiй, мобiлiзацiй тощо!

Самсон, почувши прiзвище ще одного з колишнiх товаришiв, пiдвiв голову, з цiкавiстю у вiчi Сашковi Бабукiну подивився, нiби прохаючи про продовження.

– Вiн же тепер начальник на залiзницi! – додав господар квартири. – А залiзничники, вони вiд усього поганого звiльненi!

– Так ти тепер залiзничник?

– Я – нi, що ти! Я на електростанцii.

Самсон задер голову й подивився на електричну лампочку, едину, що свiтила з чотирирiжковоi люстри.

– Он як! – здивувався вiн. – Пощастило тобi! І освiта стала в нагодi!

– Де там пощастило! – вiдмахнувся рукою Бабукiн. – Ось ти платиш за свiтло?

– Нi, – вiдповiв Самсон. – Так рахункiв же не надсилають!

– Нiхто з громадян за свiтло не платить! Тiльки мiсто за трамвай доплачуе i з паливом допомагае! А палива вже майже немае! Ми ж на дровах тепер електрику робимо! Ще двi баржi з дровами на Днiпрi залишились, а потiм що? Мости дерев’янi розбирати?

– Атож, – гiсть спiвчутливо закивав.

 – Я ж i сам бачу, свiтло тiльки ввечерi, та й то не завжди, вода – вранцi й увечерi, та й не щодня!.. Я про iнше хотiв порадитися. Може, у тебе там якась робота для мене знайдеться? Ну щоб справою займатися.

– Роботи багато, – посмiхнувся Бабукiн. – І зарплата хороша. Тiльки ii не платять.

– Як не платять?

– Так, не платять. Талони дають, картки, бони якiсь на вiдрiз сукна. А грошей майже немае, тому що громадяни за свiтло не платять… Хочеш таку роботу? Тодi влаштую!

– Треба подумати… – Самсон знiтився, i господар у вiдповiдь на це ще раз усмiхнувся, тiльки тепер з гiркотою.

– Думай-думай! І не поспiшай! Зараз поспiшати мусять тiльки тi, хто фанернi пам’ятники ставлять!

– А iм чого поспiшати?

– А iм платять грошима за кожну голову пам’ятника! За двоголовий бюст – подвiйно! Художники тепер у привiлеях! Не те що iнженери!..

8

Зайшовши в коридор, Самсон спочатку натрапив на вiйськовi ящики, а потiм, у темрявi, i на гвинтiвку, що до стiни приставлена була, як мiтла.

Вона впала й вистрiлила. Вiд переляку Самсон навкарачки присiв i почув крiзь гуркiт, як усерединi квартири з гуркотом дверi зачинилися.

Дочекавшись тишi, вiн iще раз клацнув електричним вимикачем лише для того, аби переконатися, що свiтла дiйсно немае. Потiм пройшов до вiтальнi, знайшов у звичному мiсцi сiрники та свiчку.