На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Закон равлика» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Современные детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Закон равлика

Автор
Дата выхода
20 июня 2018
🔍 Загляните за кулисы "Закон равлика" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Закон равлика" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрей Курков) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Книга продовжує розпочату автором у романі «Пікнік на льоду» розповідь про долю журналіста Віктора Золотарьова. Рятуючись від смерті в Антарктиді або беручи участь у передвиборчій кампанії в Києві, переживаючи жахи «добровільного» чеченського полону, він усвідомлює справедливість народженого самим життям Закону равлика: без власного будиночка, даху, ти, як равлик без мушлі, – безпорадний слимак. І будь-хто, мимохідь, може просто тебе розчавити «носаком модної тупоносої туфлі»…
📚 Читайте "Закон равлика" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Закон равлика", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Джип рiзко загальмував. Сергiй Павлович повернувся.
– Ходiмо подивимося! – кинув вiн Вiкторовi, i Вiктор вiдразу вийшов iз машини. Розгледiвся.
Вони стояли на проспектi Перемоги. Попереду висвiтлювалися вуличними лiхтарями монументальнi тварини, що охороняли вхiд до киiвського зоопарку. На iхнiй вигляд у Вiктора серце тьохнуло.
– Не туди дивишся! – вiдволiк його голос шефа. – Сюди дивися!
Вiктор повернувся й зрозумiв, що стоять вони перед довгим потрiйним стендом для афiш i просто на них дивляться два рiзних анфаси того самого кандидати в депутати – конкурента Сергiя Павловича.
– Ну як? – задоволено подивився на Вiктора Сергiй Павлович.
– Чудово!
– Тримай! Гарна iдея коштуе гарних грошей! – шеф простягнув Вiкторовi кiлька купюр.
Перед тим, як сховати бакси до кишенi куртки, Вiктор кинув на них швидким оком i зрозумiв – тут зо три сотнi, якщо не бiльше. Просто купюри були невеликi.
– Їдьмо! – наказав шеф.
Джип загарливо рвонув iз мiсця i вiдразу ж став у лiвий ряд, змусивши «жигулi», що мчали в ньому, рiзко загальмувати.
– А куди ми? – спитав Вiктор, подавшись уперед, просунувши голову мiж Павлусем i шефом.
– На склад нелiквiдiв, – вiдповiв Сергiй Павлович. – До речi, як там твоi iнвалiди?
– Порядок… Тiльки в них е зустрiчне прохання…
– Дороге?
– Нiвроку, але зi смаком. Вони просять бiльярд для iнвалiдiв, щоб можна було на колясках грати. Ну, щоб нижчим був…
– Нема проблем, я саме збирався свiй на новий мiняти… Вiдвеземо iм, там i нiжки пiдрiжемо…
Питання розв’язалося ще простiше, нiж Вiктор сподiвався.
«Склад нелiквiдiв» знаходився посеред приватного сектора дорогою на Пущу-Водицю й ззовнi нагадував склад. Принаймнi високим залiзним парканом, прикрашеним «мереживами» з колючого дроту i ще суворiшою залiзною брамою. Усерединi ж поруч з об’емним сферичним ангаром iз дюралю стояв триповерховий цегляний будинок, з вiкон якого лилося на вулицю затишне жовте свiтло.
Чолов’яга, що вiдчинив браму iхньому джипу, був одягнений у вiйськовий камуфляж. Вiн одразу зачинив браму й пiшов до будинку. Там натис кнопку переговорного пристрою i сказав: «Приiхали!» Вiдразу щось задзижчало, i вiн вiдкрив важкi залiзнi дверi й жестом запросив трьох гостей увiйти.
Усерединi iх зустрiли ще трое чоловiкiв у камуфляжi.









