Пікнік на льоду

– Йди-но, йди сюди, Мишко! – покликав Вiктор, поплескуючи долонею по ковдрi.

Мишко незграбно ступив уперед, залiз на ковдру, подивився на Сергiя, потiм на хазяiна.

Сергiй знову полiз у рюкзак i цим разом дiстав вiдтiля рушник. Сповив ним пiнгвiна.

– Це щоб не застудився! – пояснив вiн Вiкторовi.

Пiнгвiн постояв так, сповитий, хвилин п’ять, потiм скинув з себе рушник.

Вiктор почув за спиною чиiсь кроки. Озирнувся.

У кiлькох кроках вiд них стояв рибалка, «хазяiн» ближньоi ополонки.

– Що? Клюе? – запитав його Сергiй.

Той заперечно замотав головою, не пускаючи при цьому пiнгвiна з очей.

– Послухайте, – нарештi вимовив вiн. – Це у вас пiнгвiн або я вже схибив?

– Схибив, – цiлком щиро сказав йому Сергiй.

– О Господи! – злякано видихнув рибалка.

Вiн якось незграбно змахнув руками, розвернувся i подався назад до своеi ополонки.

Вiктор i Сергiй провели його поглядом.

– Може, питиме менше! – з надiею в голосi вимовив Сергiй.

– Слухай, ти ж не на роботi! – докоряв Вiктор.

– Професiйний iнстинкт, – з усмiшкою на обличчi виправдався Сергiй. – iсти хочеш? Або ще хильнем коньячку?

– Хильнем! – Вiктор кивнув.

Пiнгвiн раптом почав нетерпляче переступати з лапи на лапу i ляскати себе по боках плавцями-недокрилками.

– Вiн що, до вiтру хоче? – посмiхнувся Сергiй, вiдгвинчуючи з коньячноi пляшечки корок.

А Мишко тим часом пересунувся з ковдри на кригу i, смiшно подрiботiвши, знову шубовснув в ополонку.

21

Уночi з недiлi на понедiлок Вiктора розбуркав наполегливий телефонний дзвiнок. Остаточно прокинувшись, вiн однаково не хотiв пiдводитися, просто лежав i чекав, коли настирливцю урветься терпець, але вiн не уривався. Навiть пiнгвiн прокинувся i щось крекнув.

Вiктор пiдвiвся i невпевнено пiдiйшов до телефону, що дзвонив.

«Що за iдiотськi жарти!» – думав вiн, беручи рурку.

– Алло, Вiтя? – пролунав нетерплячий голос головного. – Пробач, що збудив! Термiнова робота! Чуеш?

– Авжеж.

– Зараз до тебе приiде кур’ер з конвертом. Вiн чекатиме в машинi пiд парадним, а ти постарайся якнайшвидше зробити «хрестик». Вiн мае пiти в ранковий випуск!

Вiктор кинув оком на будики на тумбочцi. Пiв на другу.

– Згода, – сказав Вiктор.

Вiн одяг блакитний махровий халат i пiшов у ванну. Вмився зимною водою. Потiм – до кухнi. Поставив на плитку чайник, друкмашинку – на кухонний стiл.

Вслухався в тишу нiчного подвiр’я.