Добрий ангел смерті

Я погано грав у шахи i навряд чи змiг би навiть елементарно прокоментувати завершену партiю, але зате iншi могли, i я виявився вдячним слухачем. Щоправда, спочатку два дiдки мало не побилися мiж собою, сперечаючись про нiбито помилковий хiд офiцера. Моя неучасть в iх суперечцi вiдiграла позитивну роль, i вони грунтовно взялися за мене, повторивши на пам’ять основнi ходи партii.

– А хто грав хоч? – запитав я пiд кiнець, вiдчуваючи, що вже маю право на запитання.

– Пилим iз Мишком… – вiдповiв один iз них, вищий i сутулiший.

– Вони з нових, недавно тут.

Я запитав, а чи грае ще Клим.

– Ну, Клим! – Другий дiдок зробив одеський жест, пiднявши руками величезний невидимий кавун. – Клим грае, але коли вiн грае – такi дурницi, – i вiн кивнув у бiк спорожнiлоi лавки, – не вiдбуваються.

Через п’ять хвилин я вже знав, що Клим живе в комуналцi на Шота Руставелi, у скверик приходить iнодi по п’ятницях, бiльше не п’е через хвору печiнку i перестав розводити акварiумних рибок, а тому невiдомо, на що вiн тепер живе.

Ішов я, вiдчуваючи, що вже став членом цього клубу. Залишалося тiльки навчитися нормально грати в шахи або в шашки. Але менi це не загрожувало. І часу було шкода, та й взагалi не полюбляв я повiльнi iгри.

2

У п’ятницю зранку я знову перегортав «Кобзаря», тiшачись олiвцевими коментарями.

«М’якiсть рiдноi землi не вiдрiзняеться вiд м’якостi чужоi землi, тому що будь-яка земля була передосновою людства i не могла розподiлятися мiж нацiями вiдповiдно якостi цих нацiй».

Дивувала мене навiть не сама яснiсть формулювання, а саме предмет думки, немов чоловiк, який це писав, тiльки вiдштовхувався вiд почуттiв i рим Тараса Шевченка для того, щоб сказати про власне наболiле. Хоча чому його це так хвилювало в тi благополучнi шiстдесятi роки? Нацiоналiстом вiн не був, iнакше i записи були б украiнською. Росiйський шовiнiзм тут теж був вiдсутнiй, оскiльки крiм власних думок були присутнi тут i повага, спiвчуття, а можливо, навiть i любов до Шевченка.

У якийсь момент я подумав, що його думки могли бути близькi думкам Ленiна – особливо про цiлковиту вiдсутнiсть нацiй i нацiональностей у майбутньому. Але тут же уявив собi, що сказав би Ленiн iз приводу того, що кохана жiнка i е Батькiвщина? Нi, не думаю я, що погодився б Великий Гаркавий iз цим твердженням, хоч якою б гарною в юностi була Крупська.