На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Гра у відрізаний палець» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Современные детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Гра у відрізаний палець

Автор
Дата выхода
15 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Гра у відрізаний палець" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Гра у відрізаний палець" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрей Курков) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
1997 рік… У Києві на даху будівлі СБУ знайдено труп. Установити особу загиблого виявилося нескладно: це відставний генерал, радник президента з питань оборони Броницький. Але ось що цікаво: у трупа чомусь відрізаний великий палець на правій руці…
Розслідувати цю незвичайну справу доручено молодому лейтенанту міліції Віктору Слуцькому. У ході слідства доля зіштовхує його з Ніком Ценським – колишнім військовим перекладачем. З часом вони починають розуміти, що втягнуті в таємну і жорстоку гру спецслужб України та Росії, які вийшли на слід величезних грошей колишнього КДБ.
Не раз піддаючи своє життя смертельній небезпеці, Віктор і Нік не відразу усвідомлюють, що вони всього лише пішаки в цій грі…
📚 Читайте "Гра у відрізаний палець" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Гра у відрізаний палець", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Це просто двi рiзнi краси…
Потiм вони сидiли за сосновим столом. Свiтлана пила каву й терла очi. Позiхала.
– Ми учора лягли пiзно, – пояснив Валентин. – Друзi з Киева приiжджали. До другоi сидiли, пили. Я, коли вип’ю, прокидаюсь о п’ятiй – о пiв на шосту. І все. Тому – вiдразу на рiчку з вудкою.
– Скiльки сьогоднi наловив? – поцiкавилась дружина.
– Сiм краснопiрок.
Вона посмiхнулася.
Там же Нiк i поснiдав удруге, пiсля чого вiдчув, що засидiвся в хлiбосольному будинку. Пора i честь знати.
– Ви ще приходьте, якщо нудно буде, – сказав на прощання Валентин.
5
На порозi будиночка Нiка зустрiв схвильований Іван Львович.
– Я вже думав, щось сталося, – кинувся вiн, забувши привiтатися. – Стукаю-стукаю, а нiхто не вiдчиняе. Думаю, не може ж людина так мiцно спати…
– А я думав, що ви тiльки через кiлька днiв приiдете! – сказав Нiк, дiстаючи з кишенi ключа.
– Я теж так думав, але обставини… Інодi вони змiнюються занадто швидко. Головне – встигати реагувати. Я зараз чайник поставлю, а ви сядьте за стiл i спробуйте зосередитись.
Нiк слухняно пройшов у вiтальню, всiвся за стiл.
– Хтось iз колег пiд мене копае, – Іван Львович всiвся навпроти. – Отож я сьогоднi без шофера, своiм ходом. Удома «жучка» знайшов на кухнi, за батареею. Ви, я сподiваюся, тут нi з ким не знайомилися?
– Нi, – вiдповiв Нiк i вiдчув себе «по-офiцерськи» незручно, злукавивши.
– І не треба. Мабуть, справи тепер пiдуть швидше. Нам потрiбно поспiшати… Коротше, вiдпочити пiсля дороги вам не вдасться…
З кухнi донеслося шипiння чайника.
Нiк помiтив, як у полковника тремтять руки. «Старiсть або нерви», – спiвчутливо подумав вiн.
– Отже… – Іван Львович перевiв подих, знову влаштувавшись на стiльцi. Ковтнув чаю, обпiкся, вiдставив чашку вбiк. – Ми, чесно кажучи, не збиралися вiдразу вводити вас у курс справ. Принаймнi повнiстю. Але доведеться.









