Ключі Марії

Занадто низька стеля, занадто похмурi стiни, якими кудись ще глибше пiд землю спускаються чавуннi труби каналiзацii, а з них iнодi долинае мокрий хлюпiт води.

Чому вiн ii сюди привiв? Вiн цього i сам не розумiв. Може, тому, що тут, у цьому барi, надто виразно вiдчувався пiдвал, примiщення здавалося тiсним i недоброзичливим, як камера НКВС або гестапо в советському фiльмi. Свiдомо чи несвiдомо, але вiн ii привiв сюди на допит. Чи, може, вiн просто хотiв вiдвести ii чимдалi вiд будинку, i одночасно свiй гнiв виходити-витоптати, залишити на асфальтi.

– Ти менi нiчого не хочеш розповiсти? – продовжуючи зберiгати на обличчi похмурий, ворожий вираз, запитав вiн.

– А що я можу сказати? – Рiна спробувала коньяк, скривила губки i вiдсунула чарку вiд себе.

– Що, фальсифiкат? – ехидно запитав вiн.

– Дешевий коньяк вiд фальсифiкату майже не вiдрiзняеться, – спокiйною промовила вона. – Та й менi сьогоднi не хочеться пити. Це лише коли депресiя доганяе. То що ти хочеш вiд мене почути?

– Ну, наприклад, «Олежику, я чекаю вiд тебе дитину!»

– Хлопчику, – здивувалася Рiна. – Ми ж з тобою не коханцi!

– О! Справдi! – закивав Бiсмарк. – Тодi розкажи, що ти робиш у мене в квартирi?

– Ти проявив милосердя i великодушнiсть i пустив мене в скрутну хвилину пожити у себе, – абсолютно спокiйно вимовила вона.

Бiсмарк важко зiтхнув. Принаймнi вона визнае, що це його дiм!

– А з «братом» Колею ти у мене вдома випадково не зустрiчалася? Ну, як на побаченнi?

– «Брат» Коля менi як брат, вiн теж не коханець!

– І дитини ти теж не чекаеш?

– Звiдки ти це взяв? – запитала вона, примружившись, наче вдивляючись у його очi, хоч це було й непросто через слабке освiтлення.

– Знаеш, я ж не зовсiм дурень! Учора ввечерi, коли лягав спати, випадково торкнувся твоiх грудей.

– Випадково торкнувся моiх грудей? – повторила Рiна, i губи ii розпливлися в посмiшцi. – Бiльше ти нi до чого випадково не торкався?

– Ти будеш усе в жарти переводити? – Бiсмарк не здавався, i дiйсно в його голосi прозвучало щире роздратування.

– Якби ти був лiкарем, я б тобi легко все пояснила, але ти ж електрик, – Рiна усмiхнулася.