Ключі Марії

А що, Бiсмарк був азартним?

– Ага, в казино любив ходити, коньяки пив.

– А-а! Тепер зрозумiло! – Адiк промовисто опустив погляд на келих з бурштиновим напоем. – А я ж подумав, що ти теж нiмець. Бо я – з бессарабських нiмцiв. За паспортом – Адольф, завдяки батьковi. Вiн полюбляв казати «Гарне iм’я, воно ж не винне!» Але Адiк – значно краще! І про Гiтлера зi мною нiхто не жартуе. Ну, а якщо ти такий азартний, як Бiсмарк, то можу дещо запропонувати. Якраз для азартних.

– А що? – пожвавився Олег.

– Нiчне шукання скарбiв.

– Чому нiчне?

– А щоб нiхто не бачив i нiхто не вiдiбрав, якщо щось знайдемо.

– Так, цiкаво! Але я сюди вiдпочити приiхав.

– Одне iншому не заважае. Вдень вiдпочиваеш, вночi шукаемо скарби.

Що знайшли вони тiеi першоi спiльноi червневоi ночi в могилi тавра, яку, пiдсвiчуючи лiхтариками, перегребли в чотири руки пальцями, пропускаючи через них увесь пiсок, усi камiнчики, усi грудки глини, а також кiстки i кiсточки, хребцi й iншi залишковi людськi деталi, якi сотнями рокiв чинили опiр спробам води i землi розчинити iх у собi, перетворити на живильний грунт? Начебто i нiчого особливого! Ну, два десятки намистинок: перламутрових i керамiчних – чи то справдi з намиста, а чи з браслета або вервицi? І ще знайшли довгастий шматок iржавого залiза.

Адiк вiдразу поклав його собi до кишенi. Сказав, що дасть раду з ним пiзнiше.

– Ну все, – повiдомив йому тiеi передсвiтанковоi години Адiк. – Тепер можеш вважати себе археологом.

Чорним археологом!

– «А хiба не краще «чорним шукачем скарбiв»? – перепитав Олег, згадуючи першу розмову з Адiком у каварнi.

– Шукач скарбiв – звучить по-дитячому. А «чорний шукач скарбiв» – двозначно. Ну, як, наприклад, темношкiрий археолог. – розсмiявся одесит. – То вже краще залишайся чорним археологом, як я. Адже свiт чорно-бiлий. Бiлi археологи працюють на бiлiй його сторонi, чорнi – на чорнiй. Головне, щоб вони не заважали одне одному!

Вiд тiеi червневоi кримськоi ночi минуло сiм рокiв.

Олег Бiсмарк опанував ази нiчного шукання скарбiв. Інодi вiн займався цим дiлом навiть удень. Але у безлюдних мiсцях. Однак серйозно ставитися до цього заняття йому не вдавалося. Непогане хобi, але не бiльше. Для життя потрiбнi iншi способи заробiтку, з якими нiч можна присвятити не ходiнню з металошукачем, а задоволенню, залучаючи мiцний постконьячний сон. За усi цi сiм рокiв нiчого реально цiнного Олег не знайшов.