Подорожі Лікаря Дуліттлa. Підготовка

– Боже мiй, ти тiльки подивися на це! – скрикнув вiн. – Оце найгiрше, коли так довго не буваеш удома. Тварини молодцi й утримують будинок на диво чистим, у межах своiх можливостей, зрозумiло. Чап-Чап це просто скарб, а не домогосподарка. Однак у деяких речах вони, безперечно, не можуть дати раду. Проте не переймайся, ми хутко ii вiдчистимо. Отам унизу пiд раковиною ти знайдеш дрiбний пiсок, Стаббiнсе. Подай-но його сюди, будь ласка.

За кiлька хвилин наша пательня вже блищала й сяяла, сосиски поставили смажитися на кухонний вогонь, а апетитний аромат поширювався по всiй будiвлi.

Поки Лiкар був зайнятий приготуванням вечерi, я пiшов ще раз поглянути на чудернацьку маленьку iстоту, що плавала у скляному слоiку.

– Що це за тварина? – поцiкавився я.

– О, це, – сказав Лiкар, повертаючись до мене, – це Вiф-Ваф. Його повне iм’я – hippocampus pippitopitus. Але тубiльцi називають його просто Вiф-Ваф, це по тому, як вiн вихляе хвостом, коли пливе, менi так здаеться. Саме щоб знайти його, я й органiзував оцю останню подорож.

Розумiеш, останнiм часом я зайнятий тим, що намагаюся вивчити мову молюскiв. Вони мають своi мови, у цьому я не сумнiваюся. Я трошки розмовляю мовою акул, а також дельфiнячим дiалектом. Але що менi особливо хочеться вивчити тепер – так це молюскiйську.

– А чому? – запитав я.

– Ну, бачиш, деякi молюски е найдавнiшими на свiтi з вiдомих нам видiв тварин. Ми знаходимо iхнi мушлi в гiрських породах, вони вже перетворилися на камiнь i iм тисячi рокiв. Тому я майже певен, що якби тiльки я навчився говорити iхньою мовою, то змiг би довiдатися страшенно багато про те, як виглядав наш свiт столiття, й столiття, й столiття тому.

Зрозумiв?

– А хiба iншi тварини не можуть розповiсти вам про це?

– Я так не думаю, – сказав Лiкар, тикаючи сосиски виделкою. – Ну, наприклад, мавпи, з якими я познайомився в Африцi певний час тому, з задоволенням розповiдали менi про минулi днi, але iхня пам’ять сягала в минуле не далi як на тисячу рокiв абощо. Нi, я переконаний, що найдавнiшу iсторiю в свiтi можна почути вiд молюскiв – i тiльки вiд них.

Розумiеш, бiльшiсть iнших тварин, якi жили в тi прадавнi часи, на сьогоднi вже вимерли.

– А ви вже вивчили якусь iз молюскiйських мов? – запитав я.

– Нi. Я ще тiльки почав. Я хотiв роздобути саме цей особливий рiзновид риби-голки, бо вона сама наполовину молюск, а наполовину звичайна риба. У ii пошуках я дiстався аж Схiдного Середземномор’я. Але боюся, що вiд неi менi не буде багато помочi.